Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

- Завтра за графіком миття підлоги, не спізнюйтеся! - нагадала Христина і вискочила з кабінету.

 

***  

Діана з Алісою не могли танцювати цілий вечір, як це робили діти, тому за півгодини сіли відпочити. Якраз почався повільний танець, який вони зазвичай проводили на самоті. Одразу привернула увагу пара Вадима з Веронікою. Дівчата встигли помітити, як вона схопила його за руку і потягла на танцмайданчик. Він не став відмовлятися, але виглядало так, ніби його змусили.

Поки Вероніка базікала без перерви, лізла йому в обличчя і притискалася як могла, Вадим вдавав, що не помічає цього. Відволікав її розмовами, вражав посмішкою, своїми пронизливими очима і зовсім гіпнозував.

- Досі не втрачає надії, - прокоментувала Аліса. - Ваш, Діано, танець і то викликав у мене більше емоцій.

- Яких? Відрази? - усміхнулася Діана.

- Може ти його на наступну пісню запросиш? - знущалася подруга. - Впевнена, на його обличчі не буде стільки нудьги.

- Пиши краще фанфік, як обіцяла. Мені перед сном буває нудно...

- Ти знаєш, кого покликати! - перебила Аліса і вибухнула від сміху.

Дивно, що після одного танцю друзі Діани почали шиперити їх із Вадимом, ніби в цьому є якийсь сенс. Спочатку їй було весело, потім почало бісити.

В іншій частині площі танцювали юнаки з першого загону. Інгрід чула багато жартів від нової подруги, яка не змогла залишити їхній з Яриком танець без уваги. За день Інгрід втомилася доводити, що це нічого не значило, особливо для Ярослава. Хоч і подобалося усвідомлювати, що на неї звернув увагу головний авторитет табору.

Сьогодні вона теж сподівалася, що її запросять. Але тепер Ярослав кружляв у танці Альбіну. Вона голосно сміялася, також хапалася руками за його плечі, її жовтий сарафан розвивався в повітрі.

- О блін, вибач, - промовила Аріна, витріщившись у натовп. - Напевно, я перебільшила.

- А я тобі про що? - розвела руками Інгрід. - Чекай, можливо, завтра він запросить на танець тебе.

Вона знову глянула на їхню пару. Дивне почуття зароджувалося в грудях. Невже ревнощі? Радше образа, що про неї забули, проміняли на когось іншого, нехай і як друга.

Неподалік дівчата помітили Рому, що грав на телефонах з хлопцями з п'ятого загону. І це не вперше, мабуть, знайшов собі маленьких друзів, які не вирізнялися таким лицемірством, що було поширене серед підлітків.

- Ви чого тут ховаєтеся? - до двох подружок підкрався Дмитро Олександрович. - Ходімо танцювати?

- Настрою нема, - Інгрід почула швидку музику, яка так вдало підбадьорила розслаблені парочки в повільному танці.

- Хіба що з вами, - усміхалася Аріна, поправляючи блузку.

- Так-так, ходімо.

Він схопив дівчат за руки й, зачепивши їхні долоні, потягнув на майданчик збирати тих, хто також відмовлявся танцювати. Взяв за руку Рому і малечу, що сама примкнула до цього хороводу. Вони хапали одне одного за долоні й приєднувалися до змійки, що за розмірами була як уся їхня площа. Вони повільно просувалися вперед, здійснюючи різні танцювальні рухи. Така ініціатива змогла затягнути всіх, навіть найзатятіших противників танців.

Через кілька пісень втомлений Діма присів на порожню лавку, поправив краватку, зав’язану на голові як бандана, і почав зашнуровувати кросівки.  Здригнувся, коли до нього різко сів Міша, повернувшись спиною до танцмайданчика.

- Потрібен погляд нейтральної людини, - спокійно сказав він. Попри гучну музику, його чудово почули.

Діма залишив у спокої взуття і, перекинувши ноги через лавку, сів так само як це робив друг.

- Що за конспірація?

- Сюди подивися, - Міша швидко озирнувся і дістав із кишені вітрівки оксамитову коробочку.

- Я згоден, - Діма опустив очі.

- Чудово, тоді Христині пропозицію я не роблю.

Діма перестав жартувати й спробував серйозно подивитися на ситуацію, але в голові порожньо.

- Ти мені скажи, гарне? - Міша прикривав коробочку долонями, у темряві таке складно розгледіти навіть зблизька, та й нікому з тих, хто танцює позаду, не було до них діла.

- Ну так... - видавив він. - То ти справді зібрався її заміж кликати?

- Так, тихо, - Міша сховав каблучку і знову озирнувся. - Наприкінці третьої зміни, коли салют буде. Таке вона запам'ятає надовго.

- Думаєш, погодиться? - перепитав Діма.

- Є сумніви? Друже, якщо ти щось знаєш, не мовчи, кажи зараз...

- Вам видніше, - він стиснув губу. - Каблучка гарна.

- Із братом вибирав, - усміхнувся він. - До речі, щодо... Мені вже час.

Міша досліджував очима натовп, а потім глянув на час і згадав, де найімовірніше зустріти Христину. На дискотеці дітей теж підгодовували, наприклад, кефіром і всілякими булочками, але це вже за бажанням, адже організм декого не визнавав їжу за годину до сну. Хоча більшість дітей так не вважали.

Христина в білому фартуху та з заколотим волоссям ставила склянки на тацю.