Читати книгу - "Невидимі сліди, Марі-Анна Харт"

— Як ти себе почуваєш? — запитав він, поки вони сіли на лаву біля стайні.

— Не так вже й погано, — відповіла Кейт, витираючи піт з чола. — Тільки ніколи не думала, що це так важко!

Олівер засміявся, і на його обличчі з'явилася рідкісна, але тепла усмішка.

— Це тільки початок. Але якщо ти продовжиш, швидко звикнеш, — сказав він. — І все буде легше.

Кейт кивнула і відчула, як її тіло розслабляється після кількох годин роботи. Вона здогадувалася, що це лише перший день, і їй ще багато належить дізнатися, але на цей момент вона вже почувалася частиною цього світу.

Вечір був спокійним, і після важкого дня на фермі Кейт відчувала втому, але й задоволення від того, як пройшов цей день. Олівер приготував смачну вечерю — це була запечена курка з овочами та картоплею, а також салат з свіжих овочів. Страви були прості, але неймовірно смачні. Кейт помітила, як Олівер віддає перевагу приготуванню їжі, це була ще одна з його сильних сторін, яку вона почала цінувати.

— Це смачно, — сказала Кейт, знову відчуваючи, як смак їжі нагадує про затишок і домашній комфорт.

Я радий, що тобі сподобалася вечеря, — посміхнувся Олівер, сівши поруч з нею за столом. — Я не такий великий шеф, але на фермі треба вміти робити все.

Після вечері вони знову сіли за стіл з картами. Олівер влаштував невеликий покерний турнір. Кейт і Колін сіли на диван, а Олівер, як завжди, був спокійним і зібраним, коли розкладав карти.

— Готові до битви? — усміхнувся він, пропонуючи всім картки.

Кейт не могла не посміхнутися, глянувши на його серйозне обличчя. Вони всі взяли свої карти, і гра розпочалася. Кейт не була професіоналом, але їй сподобалась ця невимушена атмосфера. Вона намагалася не розсміятися, коли Олівер робив серйозний вигляд і хитро заглядав у її карти.

Гра продовжувалась, атмосфера була розслабленою і теплішою, ніж будь-коли. Кейт відчула, що, незважаючи на складнощі останніх днів, вона почала знаходити рівновагу  і спокій, яких так не вистачало їй раніше. Вони продовжили грати, поки вечір не перетік в ніч.

Цей момент, коли всі троє сиділи разом, за столом, відчуваючи себе частиною чогось більшого, став для Кейт особливим. Вона зрозуміла, що незважаючи на важкі моменти в житті, є місця, де можна знайти спокій та душевну рівновагу.

Після того, як Колін пішов спати Кейт тихо промовила:

— Я не знаю чи хочу продовжити навчання, я не певна, що хочу повертатися в коледж. Це... це як ніби все залишилося в минулому, а я все ще шукаю себе. Мені важко зібратися, бо я не впевнена, що цей шлях все ще є моїм.

Олівер подивився на неї з розумінням.

— Ти маєш час, Кейт. Я не хочу, щоб ти відчувала тиск. Якщо тобі потрібно перервати навчання або знайти інший шлях — це твій вибір.

Кейт не могла не відчути теплоту в його словах. Вона відчула, як важливо не бути самотньою у своїх роздумах. Це було саме те, що їй потрібно було: підтримка.

— Я просто... не знаю, що мені робити, — сказала вона після паузи

Олівер усміхнувся і підійшов до неї, поклавши руку на її плече.

— Це нормально. Ми всі іноді не знаємо, що робити, Кейт. Важливо лише те, що ми робимо наступний крок, навіть якщо він маленький.

Кейт подивилася на нього і кивнула. Вона не могла поки що точно відповісти, але відчувала, що їй потрібен час, аби розібратися, що саме вона хоче робити далі. Олівер був правий: не все в житті повинно бути за планом, іноді треба просто слухати себе.

Того вечора вони мовчки сиділи поруч, кожен думав про своє. І хоча питання щодо коледжу залишалося відкритим, Кейт відчувала, що в неї є простір для прийняття рішення, і що, на відміну від минулого, вона не залишиться одна зі своїми переживаннями.

Кейт лягла поруч з Олівером, відчуваючи його теплоту і спокій. Вони не говорили, але тиша між ними була затишною, наче обіймала їх обох. Олівер просто ніжно обіймав її, не намагаючись нічого змінити або говорити. Його руки були міцними, але водночас лагідними, і це давало їй відчуття безпеки, яке вона так довго шукала.

Кейт притулилась до його грудей, слухаючи його рівний, спокійний подих. Вона могла почути, як його серце б'ється — тихо, але вперто. Це заспокоювало її, і хоча вона прагнула відпочити, думки не давали їй спокою. Вона думала про своє життя, про те, що залишила позаду, про всі невирішені питання, які й досі терзали її.

Здається, все, що сталося, вело її сюди, до цієї ферми, до Олівера. Але чи була вона готова до змін? Чи могла вона змінити своє життя? Кейт не була впевнена, але відчувала, що тут, на цій фермі, вона знайшла щось важливе. Можливо, не всі відповіді ще були знайдені, але тут, вона відчула, що готова рухатися далі.

Кейт заплющила очі, намагаючись не думати про те, що залишила позаду. Вона відчула, як її серце стискається, коли знову подумала про минуле. Але Олівер був тут, і на цей момент це було важливо — бути поряд, з ним, просто разом, без запитань і без тиску часу.