Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 24: Випробування на складi

 

Аліна не розуміла, що сталося. Її світ раптово перевернувся. Те, що починалося як щасливий момент, миттєво перетворилося на кошмар. Вона сиділа на холодному, грубому підлозі, відчуваючи, як серце б’ється з подивом і страхом. Її тілі було застигле від напруги, і її руки тремтіли від пережитого. Вона не могла нічого зрозуміти. Все сталося так швидко.

— Це була Лана, — думала Аліна, коли згадала, як її силою витягли з авто і запхали в іншу машину. — Вона знову повернулася. Знову хоче все зіпсувати.

Вона могла лише здогадуватися, чому її викрали. Щось підказувало, що все це — не випадковість. Лана, її старий суперник, який так довго хотів розрулити всі відносини з Дмитром, могла бути причетною до цієї ситуації. Але чому саме вона? Яка її мета? І як давно все це було сплановано?

Аліна обережно підняла голову, намагаючись пристосуватися до темряви. Вона відчула, як її серце все більше наповнюється тривогою. Цей забутій склад виглядав лячно і занедбано. Без будь-якого ознаку життя — тільки порожні стіни і темрява, що здавалися ще гнітючішими. Вона сиділа в кутку, руки перепліталися між собою, і думки летіли, як безладні стріли.

— Дмитро... — прошепотіла вона про себе. — Чому це все? Чому зараз? Ми тільки почали будувати наше життя разом...

Незабаром вона почула звуки кроків — важкі і уперті. Її серце відразу пришвидшилося. Хтось наближався. Вона могла почути тихий сміх, що відлунював у просторі. І ось, з тіні з'явилася постать.

— Аліна, — сказала ця людина, її голос був знайомий і наповнений презирством. — Ти все ще думаєш, що втечеш від цього?

Аліна не потребувала більше доказів. Вона вже здогадувалася, хто це був. Лана.

— Ти? Ти винна в цьому всьому? — запитала Аліна, її голос був переповнений злістю і водночас сумом. — Ти повернулася, щоб все зруйнувати?

Лана кивнула з холодною усмішкою. Її очі сяяли жорстокістю.

— Ти не повинна була бути такою впертою, Аліно. Ти думаєш, що ти забереш усе, що я хотіла? Ти думаєш, що станеш частиною його життя, його майбутнього? Не з моїм дозволом.

Аліна була вражена, але водночас не могла дозволити собі зламатися. Вона глибоко вдихнула, намагаючись зібрати всі сили, аби бути сильною.

— Ти не зупиниш мене, Лано. І Дмитро мене не залишить.

Лана зробила крок вперед і сіла поруч з нею, втягуючи повітря через носа.

— Ти ще не зрозуміла, правда? — сказала вона з безжальною посмішкою. — Я вже все передбачала. Він тебе не любить, Аліно. Це просто гра для нього. Все, що він хоче — це контроль. А ти просто частина його великої гри. Ти і не більше.

Аліна не могла слухати це більше. Її серце стискалося від болю, але вона знала, що повинна залишатися сильнішою. Вона не могла допустити, щоб Лана зламала її віру в Дмитра.

— Він любить мене, — твердо сказала вона. — І я не збираюся залишати його, навіть якщо це твої плани. Ти не зможеш нас розлучити.

Лана тільки сміялася знову, її сміх був глухий і злий. Вона підняла руку і швидко взяла телефон, намагаючись щось набрати.

Аліна відчувала, як її нерви розриваються. Вона знала, що час на роздуми вже минув. Вона повинна була щось робити, і чим швидше — тим краще.

Аліна сиділа в темряві складу, відчуваючи, як її серце б’ється шалено. Страх стискав її груди, а в голові не переставали крутитися думки. Як все це сталося? Вона не могла повірити, що вона опинилася тут, в цій ситуації. Лана повернулася, і тепер все стало набагато складніше.

Аліна не могла позбутися страху, що Лана вже здогадалася. Вона навіть не знала, як правильно себе вести. Її думки постійно поверталися до тієї маленької істоти, що росла в її животі. Як все це змінить? Як Дмитро сприйме новину, коли вона його йому скаже? Чи буде він щасливий, чи це стане ще одним викликом у їхніх стосунках?

Відчуття тривоги було нестерпним. Аліна дивилася на Лану, яка стояла поруч, з похмурим виразом обличчя, і не могла позбутися думки, що вона могла розпізнати зміни в її поведінці. Чи помітила вона її обережні рухи? Чи могли ті ранкові симптоми, які Аліна відчула, бути видимими для Лани? Лана завжди була хитрою, і Аліна боялася, що навіть найменші ознаки її вагітності могли не залишитися непоміченими.

Вона не могла дозволити, щоб Лана це дізналася. Це було занадто важливо. Її стосунки з Дмитром, їхнє майбутнє, все, чого вона прагнула... Все це тепер стало частиною її страхів.

— Вона нічого не може знати, — прошепотіла Аліна собі, намагаючись заспокоїтися. — Вона не повинна дізнатися про це зараз.

Але її думки не вщухали. Лана могла йти на будь-який крок, щоб зруйнувати її стосунки з Дмитром. Чи був це її план? Аліна була сповнена рішучості зберегти таємницю, але в її серці було важко. Вона боялася, що один неправильний рух або слово могли зруйнувати все.

— Ти все ще думаєш, що Дмитро тебе любить? — повторила Лана, її тон був холодний і роздратований. — Ти не розумієш, чому все це сталося, правда? Ти — просто ще одна ланка у його ланцюгу. Знаєш, скільки разів він робив таке з іншими жінками? І ти думаєш, що будеш винятком?

Аліна застигла. Її думки на мить обірвалися, але вона не могла дозволити собі втратити контроль. Вона не могла піддатися на провокації Лани. Це був її шанс показати, що вона сильніша, ніж Лана думала.

— Ти помиляєшся, — твердо сказала Аліна, підводячи голову. Її погляд був твердим і сповненим рішучості. — Дмитро не такий, як ти. І я не дозволю тобі зламати наші стосунки.

Лана сміялася, її сміх був гірким і насмішкуватим. Вона підійшла ближче і, здавалося, не помічала, як Аліна почала відчувати відчай. Вона могла зрозуміти, що Лана маніпулює її емоціями, але в той самий час їй було страшно.

— Ах, правда? Ти думаєш, що він залишиться з тобою? Поглянь на себе, Аліно. Ти — просто нова гра для нього. Він скоро знайде собі когось іншу, як завжди.

Аліна відчула, як серце підступно стискається. Їй було боляче чути ці слова, але вона знала, що не може дозволити собі сумніви. Вона дійсно любила Дмитра, і він дійсно любив її, навіть якщо Лана намагалася переконати її в іншому.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍