Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

У її голові з’явилась ідея. Вона зрозуміла, що якщо вона хоче вибратися з цієї пастки, вона повинна діяти швидко.

Аліна подивилася на Лану, намагаючись залишити своє обличчя спокійним, хоча в середині вона була вкрай розхвильована.

— Якщо ти думаєш, що можеш мене зламати, то ти глибоко помиляєшся, Лано, — сказала вона. — Ти не здатна на це.

Раптом Аліна відчула, як двері складу різко відкрилися, і в темряві з'явилася постать. Хтось підійшов до неї і тихо сказав:

— Аліно, все буде добре.

Це був Дмитро.

Він був тут. Він знайшов її.

Лана з ненавистю подивилася на нього, але Дмитро був непохитний.

Аліна відчула, як хвиля полегшення накрила її, коли Дмитро увійшов до складу. Але радість швидко змінилася на тривогу, коли вона побачила, що не була сама. Лана стояла поруч, і в її компанії був Максим — той самий конкурент Дмитра, з яким він уже давно мав неприязні стосунки.

Максим стояв з хитрою усмішкою на обличчі, мовчки спостерігаючи за ситуацією. Він не виглядав наляканим, навпаки — здавалося, що все йде за його планом.

— Дмитре, ти знову втратив контроль, — промовив Максим, злісно дивлячись на нього. — Але цього разу ти не вирішиш нічого так просто.

Дмитро підняв погляд, його очі блищали холодною рішучістю.

— Максим, ти не зрозумів. Ти вже програв, — відповів Дмитро, не змінюючи виразу обличчя. — Якщо ти не заберешся зараз звідси, у тебе будуть серйозні проблеми. Ти знову став занадто самовпевненим.

Максим крокнув вперед, його рука стиснула кулак, готовий до конфлікту. Він дивився на Дмитра, а потім звернувся до Аліни:

— Ти не розумієш, куди ти потрапила, — холодно промовив він. — Це твої останні хвилини безтурботного життя, Аліно.

Аліна затримала подих, відчуваючи, як її серце шалено б’ється. Вона не знала, чого чекати від цієї ситуації, але вона була впевнена, що Дмитро зробить все, щоб її захистити.

Але Дмитро залишався спокійним і впевненим. Він не зупинявся на словах. У його голові вже все було вирішено.

— Це твоє останнє попередження, Максим. Ти більше не маєш жодних шансів, — сказав Дмитро з неймовірною холоднокровністю, але в його голосі не було ані найменшого сумніву.

У цей момент Аліна відчула, як напруга наростала в повітрі, а її серце все ще не знаходило спокою. Але вона знала одне: Дмитро не відступить. Він не залишить її в небезпеці.

Водночас, за дверима складу почали звучати далекі сирени — Дмитро знав, що його охорона та правоохоронці вже розбираються з людьми Максима на вулиці. Це був лише початок, і Дмитро мав намір зробити все, щоб покласти край цьому.

— Ти маєш шанс вийти звідси зараз, — продовжив Дмитро, звертаючись до Максима. — Якщо ти залишишся, я знищу все, що тобі дороге.

Максим на мить замовк, його погляд став більш нервовим. Він не очікував, що Дмитро буде настільки рішучим. Лана, яка стояла поруч, схоже, теж зрозуміла, що ситуація виходить з-під контролю.

Дмитро кивнув, і, не зважаючи на загрозу, підійшов ближче до Аліни, взявши її за руку. Його спокійне, але рішуче ставлення не залишало жодних сумнівів — він готовий захистити її будь-якою ціною.

Максим, коли побачив, що на склад зайшли правоохоронці і люди Дмитра почав , зрозумів, що не має більше сил для суперечки. Він глянув на Лану, знизав плечима і без слів покидав приміщення. Але його вже чекали на вулиці правоохоронці, вяких уже лежала папка з доказами про правопорушення,відмивання коштів, вбивста. Лана дивилася на все це з нерозумінням і відчаєм, але її присутність не змінювала ситуацію.

Лана стояла, її очі палали люттю, і кожен її рух був наповнений жахливою енергією. Пістолет, міцно затиснутий в її руці, був націлений прямо на Аліну. Її дихання було важким, а голос — тремтячим від гніву та безсилля.

«Це все через тебе!» — вигукнула вона, дивлячись на Аліну. «Ти відняла все! Ти забрала його, все, що мені належало!» Її слова виходили з глибини серця, сповнені болю та відчаю. Лана не могла прийняти, що її маніпуляції, її боротьба за Дмитра закінчилася так. Її плани зруйнувалися, і тепер вона була готова зробити все, щоб покарати того, хто стояв на її шляху.

Аліна стояла, не рухаючись. Її серце билося швидше, але вона намагалася залишатися спокійною. Погляд Лани був схожий на вогонь, що нещадно палає, і хоч вона й намагалася триматися, страх пробивався крізь її спокій. Вона не знала, що буде далі, але вона відчувала, як важливо зараз не дати Лані перевагу.

Дмитро, стоячи поруч, не відводив погляду від Лани. Він відчував, як його серце тиснеться в грудях, але він знав одне: йому потрібно було зробити все, щоб захистити Аліну. Він бачив, як Лана зводилася до останнього шансу, як її гнів перетворювався на готовність йти до кінця. І він розумів, що, якщо Лана піде на це, він не дасть їй шансу.

«Лана, не роби цього,» — спокійно сказав Дмитро, його голос був твердішим, ніж коли-небудь. Він не дозволив їй прийняти рішення, яке зруйнувало б усе.

Лана поглянула на нього, її рука тремтіла, палець натиснувся на спусковий курок і вона вистрілила. Було чути лише крики Аліни, і коли обійняла Дмитра вона відчула щось гаряче і тепле…