Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

- всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», 8 тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. 9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» 10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; 11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором, 12 не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» 13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» 14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! 15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» 16 Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. 17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.» 18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. 19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?» 20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?» 21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? 22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель, 23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу, 24 -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, - 25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою. 26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.» 27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться», 28. Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі. 29. І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.» 30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри; 31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности. 32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання, 33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»

10. Помилка юдеїв 1-13; вони не прийняли Євангелії 14-21

1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. 2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. 3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4 Бо мета закону - Христос, на оправдання кожного, хто вірує. 5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» 6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» - тобто: Христа звести додолу; 7 або: «Хто зійде в безодню?» - тобто: щоб вивести Христа з мертвих. 8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. 9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, 10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння. 11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.» 12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; 13 бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.» 14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? 15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» 16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» 17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. 18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж - «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» 19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» 20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.» 21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»

11. Відкинення Ізраїля частинне й дочасу 1-10; наприкінці він навернеться 11-24; весь Ізраїль спасеться 25-36

1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. 2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля? 3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.» 4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.» 5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю. 6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю. 7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані