Читати книгу - "Скорочено Пригоди Тома Сойєра"

а потім зрозуміли, до чого він гне, і почали аж верещати з радості, вважаючи, що це "чудово", і заявляючи, що коли б він сказав їм раніше, вони б і не подумали піти.

Хлопці весело повернулися в свій табір і почали знову гратися. Після обіду Гек почав вчити Тома і Джо курити. Цих двоє вдавали, що їм дуже подобається, але їх нудило. Обидва хлопці зблідли, і вигляд у них був жалюгідний. Джо сказав, що загубив свого ножика, тому йде шукати. Том пішов йому "допомагати".

Гек чекав на них цілу годину. Потім йому набридло і він пішов шукати товаришів. Том і Гек були у лісі, далеко один від одного; обидва були бліді і спали міцним сном. Після вечері Том і Джо не курили, пояснюючи це тим, що у них негаразд із шлунком.

Десь опівночі Джо прокинувся і розбудив товаришів. На острові починалася гроза. Блискавка, грім, пориви вітру сильно налякали друзів. Ураган зірвав їхній намет і поніс геть. Друзі побігли під захист великого дуба, що стояв на березі. Раптом у великий платан, під яким вони завжди ночували, вдарила блискавка.

Зранку вони почували себе розбитими; все тіло ломило; у душу знову закрадалася туга за домівкою. Том помітив ці тривожні ознаки і робив усе, що міг, щоб підбадьорити піратів. Згодом хлопці розділилися на три ворожі племені і почали гру. На вечерю пірати зібралися в таборі, голодні й щасливі. Ворожі племена помирилися, але де ж це чувано, щоб коли-небудь мир укладали без люльки? Том і Джо з радістю виявили, що можуть трохи курити, не почуваючи потреби йти шукати загубленого ножика.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

ПІРАТИ ПРИСУТНІ НА ВЛАСНОМУ ПОХОРОНІ

Не так весело було в містечку цього тихого суботнього вечора. Тітка Поллі, Мері, Сід і вся родина Гарперів з скорботою і сльозами одяглися в жалібні вбрання.

Надвечір Беккі Течер зажурено ходила одна по шкільному двору і почувала себе дуже нещасною. Вона жаліла, що віддала Тому мідну кульку. Тепер у неї не було нічого на спогад про Тома.

Наступного ранку, коли закінчились уроки в недільній школі, замість звичайного дзвоника пролунали розмірені удари великого дзвона. У церкві зібралося багато людей. Прийшли тітка Поллі з Сідом та Мері, а за ними і родина Гарперів — усі одягнені в чорне. Священник почав молитися, проспівали зворушливий гімн, потім виголошена була проповідь. Священник нагадав кілька зворушливих випадків із життя загиблих. Хлопці, виявляється, були ніжної, великодушної вдачі.

Публіка ридала, і от раптом до вівтаря стали наближатися троє померлих. Том попереду, за ним Джо і позаду розгублений Гек, в обвислому дранті. Вони весь час сиділи на порожніх хорах, слухаючи надгробну промову про самих себе, а тепер вийшли.

Тітка Поллі, Мері й Гарпери кинулися до своїх воскреслих улюбленців, вкриваючи їх поцілунками. Гек стояв засоромлено, не знаючи, що йому робити. Том сказав тітці, що хтось мусить радіти поверненню Гека. Тітка Поллі почала голубити хлопця, і це ще більше засоромило його. Під кінець усі заспівали старовинний вдячний гімн.

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

ТОМ РОЗПОВІДАЄ ПРО СВІЙ ВІЩИЙ СОН

У цьому й полягала велика таємниця Тома: він задумав повернутися додому разом із своїми піратами і бути присутнім на власному похороні.

У понеділок вранці за сніданком тітка Поллі й Мері були надзвичайно добрі до Тома і охоче задовольняли всі його бажання. Згодом тітка соромила хлопця за те, що він не завітав додому, щоб дати їй якийсь знак, що він не вмер, а тільки втік. Том відповів, що це зіпсувало б усю гру. Та він сказав, що бачив тітку у сні. Том детально розповів про все, що бачив і чув тоді, коли лежав під ліжком. Тітка вірила, що цей сон пророчий. Вона вирішила розповісти про нього місіс Сіріні Гарпер, яка вважала все це забобонами. Том розповів, що йому снилося, як він написав на шматку кори: "Ми не вмерли, ми тільки втекли і стали піратами" і поклав кору біля свічки, а потім нахилився і поцілував тітку. Від цих слів тітка розчулилася і сказала, що прощає Томові геть усе. Всю цю розмову чув Сід і щось запідозрив. Діти вирушили в школу, а старенька пішла до місіс Гарпер, щоб розповісти про дивовижний сон свого племінника.

У школі Том і Джо були справжніми героями. Вони розповідали про свої пригоди з багатою фантазією, а коли витягли з кишень свої люльки і заходилися пихкати, досягли вершин пошани.

Том надумав, що тепер він може обійтися без Беккі Течер, тож вдавав, що не помічає її. Він говорив з Еммі Лоренс, і Беккі вирішила привернути його увагу, розповідаючи про пікнік, який влаштовує для неї її мама. Дівчинка запросила усіх, хто питав, чи можна прийти, але Том не звертав на це уваги. Беккі відійшла від подруг і поплакала на самоті. На перерві Том знову балакав з Еммі Лоренс, втішаючись своїм тріумфом. Та Беккі уже придумала помсту. Тепер вона сиділа поруч з Альфредом Темплем. Обоє уважно розглядали книжку з малюнками, голови їх мало не торкались одна одної. Ревнощі охопили Тома, а Еммі тепер ходила за ним, і він не міг її здихатися.

О дванадцятій годині Том утік додому. Беккі знову розглядала малюнки з Альфредом. Час минав, а Том не повертався, щоб страждати, і їй стало нецікаво. Вона прогнала Альфреда, сказавши, що ненавидить його. Альфред легко догадався, в чому річ: дівчина розмовляла з ним лише для того, щоб подражнити Тома Сойєра. Зрозумівши це, він розгорнув Томову книжку на тій сторінці, де був заданий урок, і залив усю сторінку чорнилом. Беккі побачила, що він зробив, але сховалась швидко непомічена. Вона побігла додому,