Читати книгу - "Щоденник Фокса Міккі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вистава була дурна: він закохався в неї і поїхав на автомобілі до банку. Вона також закохалася в нього, але вийшла заміж за його друга. І поїхала на автомобілі до моря з третім. Потім була пожежа і землетрус у ванній кімнаті. І хитавиця на пароплаві. І мурин* прокрався до них в каюту. А потім усі помирилися…
Ні, собача любов розумніша і вища!
Неодмінно треба винайти сінема для собак. Це ж безсовісно — все для людей: і газети, і перегони, і карти. І нічого для собак.
Нехай водять нас хоч раз на тиждень, а ми, склавши лапи, будемо культурно насолоджуватися.
«Чужа костомаха»… «Похорон самотнього мопса»… «Пудель Боб надув м’ясника» (для цуценят будь-якої статі)… «Сни старого дога»… «Сенбернар рятує замерзлу дівчинку» (для літніх болонок)… «Поліцейський пес Фукс присоромлює Пінкертона» (для дітей і для собак).
Еге ж, скільки тем, Міккі!.. Ти би писав собачі сценарії і ні в кому не мав потреби…
Новий віршик:
На каштанах надулись бруньки, —
Отже, скоро весна.
А Зінину маму болять нирки,
Тому невесела вона…
Головний собачий фільм-директор — фокс Міккі
Розділ 7. На пляжіОй, як же змінилося моє життя! Зіна влетіла до кімнати — зробила колесом реверанс, рученята — пташками, оченята — донизу, і ляпнула:
— Міккі, мій коханий принце… ми їдемо до моря.
Я тут же полетів донизу, до консьєржчиної болонки. Вона народилася поблизу моря і дуже симпатично до мене ставиться.
— Кікі, муфточко… мене везуть до моря. Що це таке?
— О! Це багато-багато води. У десять разів більше, ніж у люксембурзькому фонтані. І всюди протяги. Моїй господині було добре, вона могла затикати вуха ватою… Море то гарчить, то шипить, то мовчить. Повний безлад! За столом дуже багато риби. Діти порпаються в піску і наступають собакам на лапи. Але ти фокс: тобі кидатимуть у воду палиці, і ти їх приноситимеш…
— Чудесно!
— А коли ти втомишся, то завжди поруч із морем на пагорбі є ліс. Розриватимеш кротячі нірки і ковзатимеш по вересу.
— А це що за штука?
— Травичка така кучерявенька. Наче борода. Бузкові квіточки, і пахне скипидарчиком.
— Ну, дякую! Дай лапку. Що тобі з моря привезти?
— Поцупиш у котрогось дівчати тепленький шалик. Мій уже зносився.
— Кікі, я чесний! Я не можу. Але сьогодні в нас гості, я поцуплю для тебе шоколадного зайця.
— Мерсі. Прощавай, Міккочко…
Вона пішла в куток і витерла портьєрою очі. Здається, вона в мене закохана.
* * *
«У десять разів більше за люксембурзький фонтан…» У цих болонок нема жодного окоміру. У двадцять разів більше! До самого неба вода і більше нічого. І солона, як оселедець… Чому солона? Дощик же прісний і струмочок у лісі, що постійно підливає в море воду, також прісний. Га?
Люди ходять голі, у смугастих і чорних вдяганках. У дірки знизу встромляють ноги. Ґудзики на плечі. Взагалі — по-дурному. Я, слава Богу, купаюся без костюма. Ох, що ми з Зіною виробляємо у воді! Я гавкаю на прибій, Зіна кидає в мене м’ячик… Але той великий і слизький, а рот у мене маленький. І ніяк його, дідька, не прокусиш! Гав!
Потоваришували зі всіма дітьми. Є такі маленькі, що навіть не можуть сказати «Міккі» і кличуть мене: «Мі»! Сидять голенькі на піску і пускають бульбашки. А один все намагається ногу собі до рота засунути. Навіщо?..
Я бігаю, витягую з води дитячі кораблики, стрибаю через їхні піщані будівлі, ганяюся навперейми з пуделем Джеком, і весь берег мене знає. Що за чудесний фокс! Чий це фокс? Зіни? Чудовий фокс…
Учора підгледів. У дітей жодних хвостиків нема. Даремно я сумнівався…
* * *
Тепер про дорослих. Чоловіки ходять у білих костюмчиках. Півдня курять. Півдня читають газети. Півдня купаються. Півдня фотографуються. Плавають добре, але дуже далеко запливають. Я стежу з купальної драбинки і все хвилююся: а раптом потоне… Що я тоді маю робити?
Дуже добре стрибають у воду з містка. Руки по швах, голову вперед і — бум! Перевернеться в повітрі рибкою, руки вниз — і просто в воду… Шумовиння. Нікого нема… І випливе зовсім в іншому місці.
Я так само піднявся на місток і страшенно хотів
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник Фокса Міккі», після закриття браузера.