Читати книгу - "Руїни бога"

самого слова віяло провиною. Він замовив дві кімнати у «Савої». Вони зустрічалися там і до його від'їзду, але відносно невинно, на людях.

«Суміжні кімнати», — попросив він. У готелі ж, звісно, розуміють, що значить «суміжні»? Яка ганьба. Серце Сильвії колотилося їй у грудях, коли вона замовила таксі зі станції до готелю: жінка за мить до падіння.

*

Спокуса Г'ю.

«Сонце у вогні вічної слави», — співав собі Г’ю у саду. Він вийшов із бурчальні, щоб прогулятися після обіду (якщо, звісно, то можна було назвати обідом). З того боку живоплоту, що відділяв Лисячий закуток від Галок, теж долинув спів. «Дивіться на його любку, цю сумирну даму — її небесну високість місяцівну». Так він і опинився у консерваторії Шоукроссів, в обіймах у Роберти Шоукросс: він прослизнув крізь діру в живоплоті, яку за багато років проробили діти. (Він із місіс Шоукросс нещодавно взяв участь у місцевій любительській постановці «Мікадо». Вони вразили й самі себе, й інших тим, як пристрасно зіграли Ко-Ко й Катішу).

«Сонце й місяць, — думав Г'ю, — чоловіча й жіноча стихія». Що б то він подумав, якби довідався, що так колись зватимуть його правнуків? «Місіс Шоукросс», — промовив він, діставшися на інший бік живоплоту, подряпаний гіллям падуба. Діти, які лазили цією норою, були значно менші, ніж він.

— Прошу, Г'ю, називай мене Робертою.

Його ім'я звучало тривожно інтимно на її вустах. На вогких м'яких вустах, звиклих дарувати похвалу й підтримку всім і кожному.

Вона була тепла під його руками. Корсету на ній не було. Вона вдягалася доволі-таки по-богемному, але чого ще чекати від вегетаріанки й пацифістки? Не кажучи вже про цілу ту проблему суфражу. Вона була жахливою ідеалісткою. Як таку не любити? (Звісно, до певної міри). У неї були принципи й пристрасті щодо питань, які не зачіпали її безпосередньо. Натомість буремні пристрасті Сильвії вирували всередині.

Він стиснув місіс Шоукросс в обіймах і відчув, що вона відповідає йому взаємністю.

— Господи… — прошепотіла вона.

— Так.

А річ була в тім, що місіс Шоукросс — Роберта — розуміла, що таке війна. Не те, щоб він хотів говорити про війну — на Бога, ні, — але йому було спокійніше в товаристві того, хто все розумів. Бодай почасти. У майора Шоукросса були певні проблеми, коли він повернувся з фронту, і дружина його підтримувала. Ті, хто побували на війні, бачили жахливі речі, які не пристало обговорювати вдома, і Сильвія, звісно, говорити про війну не збиралася. Війна зяяла рваною раною в матерії їхнього життя, і вона ретельно її залатала.

— О, це ви гарно сказали, Г’ю, — промовила місіс Шоукросс, Роберта. — Але хай би як гарно наклали шов, шрами завжди лишаються, правда?

Він пожалкував, що запропонував цю метафору. У спекотній консерваторії стояв дух гераній, від якого Г’ю паморочилося в голові. Місіс Шоукросс притисла долоню до його щоки, ніжно, мовби він був крихкий. Він наблизив губи до її вуст. Ось і все, — подумав він. Це були незвідані землі.

— Просто Невілл… — присоромлено почала вона. («Хто такий Невілл?» — здивувався Г’ю). — Невілл… не може. Ще з війни, розумієте?

— Майор Шоукросс?

— Так, Невілл. І не хочеться… — вона зашарілася.

— Розумію.

Від гераній йому стало млосно, він хотів на свіже повітря. Він запанікував. Г’ю ставився до шлюбної обітниці серйозно, не те, що деякі. Він вірив, що шлюб — це компроміс, і визнавав певні обмеження, які це накладає. А з місіс Шоукросс — Робертою — їм ще жити по сусідству, що він взагалі собі думає? У них на двох було десятеро дітей — поганенькі підстави для пристрасного перелюбу. «Треба вибиратися», — подумав він, нахиляючися ближче.

— Боженько! — вигукнула вона, раптом відступаючи на крок. — Уже так пізно?

Він озирнувся, щоб поглянути на годинник, але ніякого годинника не побачив.

— Сьогодні вечір Кіббо Кіфта, — пояснила вона.

— Кіббо Кіфта? — розгублено повторив він.

— Так, то мушу бігти, бо діти чекають.

— Так, звісно. Діти, — він почав відступати. — Що ж, якщо вам ні з ким буде поговорити, то ви знаєте, де мене знайти. По сусідству.

— Звісно.

Для втечі він обрав кружний шлях — по стежці й через ворота, а не крізь згубну діру в живоплоті.

«Це було б неправильно», — подумав він, відступаючи до безпечно-цнотливого простору бурчальні, та ця подія все одно потішила його марнославство. Він почав насвистувати «Три дівчини зі школи». Він почувався доволі самовдоволено.

*

А що ж Тедді?

Тедді стояв у колі на найближчому полі, куди їх ласкаво пустила леді Донт із маєтку. Коло, що складалося здебільша з дітей, рухалося за годинниковою стрілкою, підскакуючи так, як, на думку місіс Шоукросс, мали виглядати давні саксонські танці. («Сакси взагалі танцювали? — спитала Памела. — Якось мені сакси не асоціюються з танцями»). У руках у них були дерев'яні посохи зі знайдених у лісі гілок — час від часу вони спинялися й стукали по землі. Тедді був у «формі» (жилетці, коротких штанцях і каптурі) і виглядав як покруч ельфа і не таких вже й вільних стрільців Робіна Гуда. Каптур був перехняблений, бо Тедді пошив його сам. У Кіббо Кіфті любили рукоділля. Місіс Шоукросс, мама Ненсі, вічно змушувала їх вишивати шеврони, пов’язки чи прапори. Це було принизливо. «Моряки ж шиють», — сказала Памела, щоб його підбадьорити. «Ага, а рибалки плетуть», — додала Урсула. «От спасибі», — похмуро відповів він.

Місіс Шоукросс стояла в центрі кола, скеровуючи своїх маленьких танцюристів. («Тепер підскочте на лівій нозі і вклоніться вашому сусіду праворуч»). Це місіс Шоукросс запропонувала йому приєднатися до Кіббо Кіфта. Він саме готувався пройти посвяту в скаути, але вона спокусила його обіцянкою спілкування з Ненсі. («Хлопчики і дівчатка будуть разом?» — підозріливо спитала Сильвія).

Місіс Шоукросс була великою шанувальницею Братерства Кіббо Кіфта, яке вважала егалітарною пацифістською альтернативою до мілітаристських скаутів, із яких вийшов їхній лідер. («Дезертири?» — спитала Сильвія). Одна з героїнь місіс Шоукросс — суфражистка Емеліна Пезік-Лоуренс — також належала до лав Братерства. Місіс Шоукросс теж була суфражистка. («Сміливиця», — тепло промовив майор Шоукросс). Місіс Шоукросс пояснювала, що члени Братерства все одно вчаться працювати руками, ходять у походи і таке інше, але наголос роблять на «духовному відродженні англійської молоді». Це звучало привабливо для Сильвії, але не для Тедді. Зазвичай вона вороже ставилася до всього, що пропонувала місіс Шоукросс, проте все ж вирішила, що Тедді це «піде на користь». «Усе, що не штовхає світ до війни, буде йому на користь», — постановила вона. Тедді не здавалося, що скаути штовхають світ до війни,