Читати книгу - "Планета трьох сонць"

Ввімкніть резервні газові ракети й вирівняйте зореліт… Перевірте акумулятори… Як кисневі камери?

Там усе гаразд. Акумулятори цілі, - сказав Вроцлавський. Чан-су ввімкнув допоміжний передавач і сів до мікрофона:

Алло! Алло!.. «Стріла», «Стріла»!.. Говорить «Промінь»… Корабель сильно пошкоджено. Причини ще не знаємо. Мабуть, метеорит… Знищено атомну електростанцію, а також обидва нижніх склади…

В ту мить, коли Навратіл почув цей одчайдушний заклик, поплавки «Стріли» торкнулись поверхні моря.

Перед астронавтами розкрився новий, досі не бачений світ.

Біля апарата — Навратіл. Ви чуєте мене?

Я — «Промінь». Біля апарата Чан-су. Чуємо вас добре… Зореліт ми вже вирівняли, так що тепер небезпека зруйнування не загрожує. Ми всі здорові.

В нас також усе гаразд. «Стріла» сіла на море без пригод. Зараз пливемо до континенту. Погода стоїть чудесна. В небі світять два сонця, а з берега дме слабкий вітерець… Чи з’ясували, як саме пошкоджено «Промінь»?

Усіх пошкоджень ще не знаємо, але й без того ясно: ударом метеорита корабель зруйновано так, що про тривалу подорож міжзоряним простором не може бути й мови.

Академік Навратіл зблід:

Це значить… Це значить, що ми тут полонені надовго… Робінзони в чужій сонячній системі…

На жаль, так, — озвався Чан-су. — Але в нас ще лишаються два допоміжні літаки: «Стріла» і «Ластівка». Вони, звичайно, не можуть подолати колосальну відстань між Альфою Центавра і нашим Сонцем, зате дадуть нам змогу пересуватися між планетами системи…

Запала пауза. І коли вона вже почала ставати гнітючою, раптом спалахнув екран телевізора в кабіні «Стріли», і на ньому з’явилось обличчя Молодінової:

Я — «Ластівка»… Що сталося, Навратіле? Ми викликаємо вас уже три години!.. Щойно облетіли навколо Квінти. Знайшли на ній тільки найнижчі форми життя. Атмосфера надто розріджена, для дихання людини непридатна. На освітленому боці планети дуже висока температура, а на нічній стороні великі морози. Отже, Квінта не заселена… Яке життя на Кварті? Чи є там люди?

Навратіл примусив себе посміхнутись:

Поки що ми встановили, що вищі форми життя на Кварті не виключені. Хвилину тому ми спустились на море і пливемо до берега. Видно, що він вкритий буйною рослинністю. Що в ній криється — невідомо.

Дякуємо за повідомлення. Повертаємось на «Промінь». До побачення на Кварті!

На них чекає гарненький сюрприз! — зітхнув Навратіл. — Єдиною нашою надією тепер лишається Кварта.

Справді, єдиною, бо більша частина запасів знищена, — додав Чан-су. — Гадаю, нам вистачить продуктів не більш як на два місяці.

***

Берег уже наблизився так, що його можна було бачити неозброєним оком. Над морем нависали дикі скелі, які не давали можливості причалити. Над ними на довжелезній гірській рівнині росли низькі дерева з товстими лускатими стовбурами й великим листям.

Погойдуючись на поплавках, «Стріла» повільно просувалась понад берегом. Грубер безперервно вимірював ультразвуковим апаратом глибину, щоб літак міг вчасно обійти підводні скелі та мілини.

Температура повітря? — запитав Навратіл.

Тридцять вісім градусів, — відповів Мадараш. — Зими тут не дочекаєшся.

Ступінь радіоактивності невисокий, — оголосила Свозилова, не підводячи голови від екрана детектора.

А як вода в морі?

За попередніми даними, містить ті ж солі, як і морська вода Землі, але має трохи більшу питому вагу, — можливо за рахунок важкого водню.

Це було б для нас дуже вигідно… А аналіз повітря, Северсоне?

Досі я не знайшов ніяких слідів отруйних випарів.

Незважаючи на це, буде краще, якщо ми вийдемо на берег у скафандрах. Дослідження слід повторити кілька разів. Береженого й бог береже! Ми в незнайомому середовищі і не знаємо…

Дивіться, дивіться! — раптом вигукнув Мадараш, вимахуючи щойно проявленою кіноплівкою. — Це — кадри з неосвітленої півкулі Кварти.

Але ж на них немає нічого особливого! — розчаровано сказав Северсон, переглянувши знімки.

Ви кажете — немає? А погляньте-но крізь лупу!

Світло! — здивовано вигукнула Свозилова. — Безперечно, це світло мислячих створінь! Я завжди твердила, що тут ми знайдемо людей…

Тільки не поспішайте так, дівчино! — посміхнувся Навратіл. — Поки я з ними не погомоню, — не повірю. Для вчених повсякчас повинно діяти гасло: не твердити, а досліджувати…

Алена спохмурніла:

Завжди ви зіпсуєте людині радість!.. Ну, то почекаємо і побачимо, хто мав слушність… Ось тільки змонтуємо вертоліт.

Вона не встигла договорити, як «Стріла» раптом рвонулась і помчала вперед так, що поплавки ледве торкались води.

Що трапилось? Навіщо ви збільшуєте швидкість? — крикнув Мадараш до Крауса.

Погляньте праворуч, — похмуро озвався той. — Бачите острівець? Ми на нього мало не наскочили. Виринув просто перед літаком.

Навратіл узяв бінокль і уважно розглядав чорний предмет.

Здається, це не острівець, а хребет якоїсь великої риби. Загальмуйте.

Може, й так, але зустріч з цією потворою теж не була б приємна.

Живий острівець швидко віддалявся, потім зник під водою.

Мабуть, весело тут буде, якщо так гарно починається, — похмуро пожартував Навратіл. — В усякому разі, вивчення життя квартянського