Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

в думці мав не дотеп.

 

Анна

Що ж інакше?

 

Дон Жуан

Я думав: що могло примусить вас

нагірної в’язниці домагатись?

 

Анна

В’язниці? Я гадаю, просто замку,

а замки завжди на горі стоять,

бо так величніше і неприступніш.

 

Дон Жуан

Я дуже поважаю неприступність,

як їй підвалиною не каміння,

а щось живе.

 

Анна

Стояти на живому

ніщо не може, бо схибнеться хутко.

Для гордої і владної душі

життя і воля - на горі високій.

 

Дон Жуан

Ні, донно Анно, там немає волі.

З нагірного шпиля людині видко

простори вільні, та вона сама

прикована до площинки малої,

бо леда крок - і зірветься в безодню.

 

Анна

(в задумі)

То де ж є в світі тая справжня воля?..

Невже вона в такім житті, як ваше?

Адже між людьми ви, мов дикий звір

межи мисливцями на полюванні,-

лиш маска вас боронить.

 

Дон Жуан

Полювання

взаємне межи нами. Що ж до маски -

се тільки хитрощі мисливські. Зараз

її не буде.

(Скидає маску і сідає коло Анни).

Вірте, донно Анно:

той тільки вільний від громадських пут,

кого громада кине геть від себе,

а я її до того сам примусив.

Ви бачили такого, хто, йдучи

за щирим голосом свойого серця,

ніколи б не питав: «Що скажуть люди?»

Дивіться - я такий. І тим сей світ

не був мені темницею ніколи.

Легенькою фелюкою злітав я

простор морей, як перелітна птиця,

пізнав красу далеких берегів

і краю ще не знаного принаду.

При світлі волі всі краї хороші,

всі води гідні відбивати небо,

усі гаї подібні до едему!

 

Анна

(стиха)

Так… се життя!

 

Пауза. Нагорі знов музика й танці.

 

Дон Жуан

Як дивно! Знов музика…

 

Анна

Що ж дивного?

 

Дон Жуан

Чому, коли вмирає

старе і горем бите, всі ридають?

А тут - ховають волю молоду,

і всі танцюють…

 

Анна

Але й ви, сеньйоре,

теж танцювали.

 

Дон Жуан

О, якби ви знали,

що думав я тоді!

 

Анна

А що?

 

Дон Жуан

Я думав:

«Коли б, не випускаючи з обіймів,

її помчати просто на коня,

та й до Кадікса!»

 

Анна

(встає)

Чи не забагато

ви дозволяєте собі, сеньйоре?

 

Дон Жуан

Ох, донно Анно, та невже потрібні

і вам оті мізерні огорожі,

що нібито обороняти мають

жіночу гідність? Я ж бо силоміць

не посягну на вашу честь, не бійтесь.

Жінкам не тим страшний я.

 

Анна

(знов сідає)

Дон Жуане,

я не боюся вас.

 

Дон Жуан

Я вперве чую

такі слова з жіночих уст! Чи, може,

ви тим собі додаєте одваги?

 

Анна

Одвага ще не зрадила мене

в житті ні разу.

 

Дон Жуан

Ви й тепер в ній певні?

 

Анна

Чому ж би ні?

 

Дон Жуан

Скажіть мені по правді,

чи ви зазнали волі хоч на мить?

 

Анна

У сні.

 

Дон Жуан

І в мрії?

 

Анна

Так, і в мрії теж.

 

Дон Жуан

То що ж вам не дає ту горду мрію

життям зробити? Тільки за поріг

переступіть - і цілий світ широкий

одкриється для вас! Я вам готовий

і в щасті і в нещасті помагати,

хоч би від мене серце ви замкнули.

Для мене найдорожче - врятувати

вам гордий, вільний дух! О донно Анно,

я вас шукав так довго!

 

Анна

Ви шукали?

Та ви ж мене зовсім не знали досі!

 

Дон Жуан

Не знав я тільки вашого імення,

не знав обличчя, але я шукав

у кожному жіночому обличчі

хоч відблиска того ясного сяйва,

що променіє в ваших гордих очах.

Коли ми двоє різно розійдемось,

то в божім твориві немає глузду!

 

Анна

Стривайте. Не тьмаріть мені думок

речами запальними. Не бракує

мені одваги йти в широкий світ.

 

Дон Жуан

(встає і простягає їй руку)

Ходім!

 

Анна

Ще ні. Одваги тут не досить.

 

Дон Жуан

Та що ж вас не пускає? Сії перли?

Чи та обручка, може?

 

Анна

Се? Найменше!

(Здіймає перловий убір з голови і кладе на ослоні, а обручку, знявши, держить на простягненій долоні).

Ось покладіть сюди і ваш перстеник.

 

Дон Жуан

Навіщо він вам?

 

Анна

Не бійтесь, не надіну.

В Гвадалквівір я хочу їх закинуть,

як будемо переїздити міст.

 

Дон Жуан

Ні, сього персня я не можу дати.

Просіть, що хочете…

 

Анна

Просити вас

я не збиралась ні про що. Я хтіла

лиш перевірити, чи справді є

на світі хоч одна людина вільна,

чи то все тільки «маврітанський стиль»,

і ви самі за ту хвалену волю

не віддасте й тоненької каблучки.

 

Дон Жуан

А все життя віддам!

 

Анна

(знов простягає руку)

Обручку!

 

Дон Жуан

Анно!

Обручка та не є любові знак.

 

Анна

А що ж? Кільце з кайданів? Дон Жуане,

І вам не