Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Глава 7

- А як ви познайомилися?

 - А у вас до нашої Настусі серйозні наміри?

 - Було б чудово зіграти весілля навесні!

 - А пістолет реально справжній?

 - А яке у тебе звання?

 - А ти колись вбивав людину?

 - Мама, я хочу едіинорога!

Андрія атакують запитаннями по всіх фронтах.  Мої родичі вирішують серйозно взятися за облаштування мого особистого життя і бабуся навіть «випадково» обмовляється про те, що у нас в місті з'явилося місце, де можна оформити шлюб за дві години.

- Прямо як у фільмах про Вегас!  - вигукує вона, не зводячи хитрого погляду від чоловіка.  - Це ж так неймовірно романтично.

- Згоден, - раптом подає голос Андрій, який весь цей час лише невизначено хитав головою, а потім робить мені справжню підставу.  - Тільки ось Настя ні в яку не погоджується виходити за мене заміж.  Каже - іншого любить і не збирається витрачати своє життя на некохану людину.

Для більшого ефекту він навіть сумно зітхає і вкидає в себе чарку коньяку.

У кухні різко стає тихо після його слів, докірливі погляди моїх домочадців починають спалювати мене зсередини.  А я ж ... я ...

- Нам треба поговорити, - хапаю за руку гостя і тягну за собою.  - Боже, не міг просто помовчати?  Вони б потеревенили та заспокоїлися, а зараз точно з'їдять мене.

- А ти не могла просто сказати, що я не твій хлопець?  - їдко цікавиться він, притискаючи мене до стіни.  Його гаряче дихання торкається моєї щоки, а пряжка від ремня втискається в живіт і на мить я гублюся.  Уважним поглядом дивлюся в його блискучі від алкоголю очі і ковтаю підступивший до горла ком.

- Не могла, - дивлячись в сторону вимовляю я.  - Не після того, як вони застали тебе в моїй квартирі в напівоголеному вигляді.  Мої батьки, знаєш, дотримуються старих поглядів.

- Я б не був так упевнений в тому, що квартира твоя.  І сподіваюся, незабаром ми все з'ясуємо.  І тоді ти разом зі своєю божевільною сімейкою зникнете з мого будинку.  Назавжди.

- Перевіряй-перевіряй, ось тільки з голою дупою звідси виходити будеш ти. І додзвонитися вже нарешті до своєї Ані, щоб переконатися в правдивості моїх слів, - зло викрикую я і відштовхую від себе Андрія.

Залишок вечері проходить в напруженій обстановці.  Папа налягає на коньяк.  Андрій не відстає.  Мама дивиться на мене прищуренним поглядом, бабуля задумливо крутить у руках келих з вином.  Тільки Івану та Василини без різниці коли я вийду заміж і ощасливлю батьків, народивши дітей.

- У мене є тост!  - скрикує батько і піднімається зі стільця.  При цьому ціпляє край скатертини і ще б трохи, і всі тарілки опинилися б на підлозі.

- Женя не треба, - приречено закриває очі мати, але в цей раз тато перевершує навіть самого себе.  І не по довжині промов, ні, і не по заумності пропозицій. Просто вирішує добити мене остаточно.

- Я все-таки скажу, - він піднімає в повітря стакан, прокашлюється і офіційним голосом продовжує.  - Андрій, я дуже радий познайомитися з таким гідним хлопцем.  Маю велику надію, що в нашу наступну зустріч ти вже будеш носити горде звання "зять".  Упевнений,  Насті не знайти краще чоловіка, ніж ти,  особливо якщо згадати всіх її колишніх кандидатів.  Кхм, кхм.  Так що: гірко!

- Гірко!  - радісно підхоплюють інші, чи то тому що тато так швидко закінчив говорити, чи то тому що їм нетерпеться подивитися як язик Андрія проникне в мій рот. Гидота!

- Ну  ж бо, молодь, не соромтеся!  Ви така красива пара.  Нехай це буде репетицією до весілля.

Я з розширеними від жаху очима дивлюся на те, як на обличчі Андрія розтягується крива посмішка і в мою сторону летить незадоволений погляд.  Здається, він уже збирається зізнатися в тому, що ми знайомі лише дві години від сили і цілувати він мене  точно не буде, але ситуацію рятує електрика.  Вірніше, її відсутність.  В одну мить по всій квартирі гасне світло, я переводжу погляд в бік вікна і помічаю, що і в будинку навпроти стало темно.

- Ну, здається, від поцілунку молодят ми відразу переходимо до першої шлюбної ночі, - весело сміється бабуся і на її слова тато обурено сопе.

- Настя, у тебе є свічки?  - цікавиться мама.

- Ні, звідки?  Є ліхтарик на телефоні.

- Гаразд, ви тоді йдіть відпочивайте, а ми з Дариною Василівною приберемо зі столу.

- Я заберу Василіску до себе ночувати ...

- Ні-ні, ти що, Настю?  Вам з Андрійком треба виспатися, а Васька тільки заважати буде.  Ми ляжемо на дивані у вітальні, а Ваня і тато на кріслах.

Ми нескінченно довго сперечаємося про те хто і де буде ночувати і все закінчується тим, що тепла долоня Андрія хапає мене за руку, закликаючи замовкнути нарешті.

- Дякую за вечерю, ми з Настусею і справді підемо вже лягати спати.  Вранці багато справ.  Новий рік все-таки.  І ви теж не засиджуйтеся.  І вибачте, що не допомагаємо вам прибратися.  Сил і справді немає.

 Він же не серйозно це?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍