Читати книгу - "Дружина на свята, Наталі Ліон"

Вона обрала поцілунок.

Закутавшись в теплий плед я сиджу біля вікна і з захопленням спостерігаю, як мій чоловік оголивши свої кубики пресу, вправно орудує сокирою рубаючи дрова. Дивлюся на це видовище і мовчки ковтаю слину, бо вигляд в нього ну дуже спокусливий. 

Хіба можна мати таке підтягнуте тіло в його тридцять сім? Мабуть, так, але для цього треба регулярно займатися в залі і добре попотіти…

Господи, невже йому зовсім не холодно? Чи він навмисно вирішив спокусити мене таким дивним способом? 

Адже сьогодні ми спали в одному ліжку… Між нами нічого не було, звісно, але відчуття все одно з’явилися дивні… Я навіть припустила, що він дійсно міг бути моїм чоловіком, адже моє тіло дуже гостро реагувало на нього під час нашого поцілунку і взагалі… Навіть зараз мені хочеться підійти до нього і обмацати кожен м’яз…. Ненормальна якась.

Взувши на босі ноги угі, і тісніше закутавшись в плед, я визираю з будинку ледве не перечепившись через Рекса, який сидить біля порогу і уважно стежить за кожним рухом свого господаря. 

— Доброго ранку! — вітаюся, зауважуючи, що надворі лютий мороз, а чоловік напів голий.

Ігор встромляє сокиру в пеньок, а сам з цікавістю і здивуванням розглядає мене з ніг до голови.

— І що це за вигляд? Ти вирішила застудитись?

— Хотіла запитати в тебе те ж. Для кого цей стриптиз? Якщо для мене, то я вже надивилась, одягайся і ходімо в дім. Для кого стільки дров? — окидаю очманілим поглядом гору з полін, бо лише зараз помічаю не тільки кубики пресу на чоловічому тілі. — Чи ми сюди назавжди вибрались?

— Як би ж, — сумно зітхає мій чоловік і знову дуже довго дивиться мені в очі. 

Щось в його погляді мене насторожує, але я вирішую не акцентувати на цьому увагу. Сьогодні новий рік і я не хочу завалювати його розпитуваннями і висловлювати свої підозри. Я хочу відпустити всі свої думки і просто насолодитися приємними митями в компанії гарного, привабливого чоловіка. А раптом, він дійсно, мій? 

— Дрова для бані. Ти ж не проти трохи попаритись і освіжитись?

— З тобою? — попри мінусову температуру повітря, мене чомусь кидає в жар. 

— Ні, з Рексом, — хмикає він. — Звісно, зі мною. Я не наполягаю, просто пропоную…

— Я не проти, — поспіхом відповідаю, після чого розвертаюся і швидко біжу в будинок. 

Не знаю, що це щойно було, і чому моє серце б’ється, як ненормальне… Але, чорт забирай, я зовсім не шкодую про своє необдумане рішення. 

Ігор

Нічка видалась не з легких, адже я зовсім не звик спати в одному ліжку з жінкою, особливо з тою, яка подобається до помутніння свідомості. Максимум я міг завести коротку інтрижку на декілька ночей, але навіть в таких випадках жодна жінка не залишалася зі мною до ранку. З Катею із самого початку все було навпаки…

Щоб трохи зняти напругу і припинити думати про її спокусливе тіло, яке всю ніч тулилося до мене, я вирішую зайнятися фізичною працею. Спокушати Катю таким чином і в думках не було, але, здається, їй дуже сподобалось на мене витріщатися. Навіть в баню погодилась зі мною піти, чим не просто здивувала, а повністю шокувала. Я навіть мріяти про таке не міг…

Стою, мов ідіот, витріщаюся на спокусливе жіноче тіло обмотане рушником і тряскаю себе березовим віником по спині, щоб хоч якось прийти до тями. Навіщо вона взагалі погодилась прийти? Навіщо я запропонував?

Який біс мене смикнув? Мало мені було стресу вночі… 

— Давай краще я.

— Що? — вперше поруч з дівчиною я почуваюся ідіотом. 

— Віник давай і повертайся спиною.

— Гаразд, — роблю, як наказала “дружина” і полегшено зітхаю. 

Однак, після кількох ударів віника я зрозумів, що занадто рано я розслабився. Якби ж я тільки знав, з якою силою і завзятістю мене відшмагають тим бісовим віником, навряд би погодився на такі тортури. 

В мене навіть промайнула думка, що це покарання за мою брехню, а потім я швидко її відкинув, бо Катя раптом зняла з себе рушник.

Мене, дорослого, досвідченого і, здається, безнадійно закоханого чоловіка не могло не вразити таке дивовижне видовище. 

— Ти що ніколи не бачив мене голою? Чи в нас були платонічні стосунки? — здається, ця дівчина цілеспрямовано з мене знущалась. 

Невже, пригадала? 

Але ж ні… Якби до неї повернулась пам’ять, вона б давно була напівдорозі до міста, але точно не в парилці з перезбудженим чоловіком. 

— Я просто скучив, сильно… — і це було правдою, однак Катю моя відвертість не вразила.

Ще ніколи час не тягнувся так довго… Дивитися можна, торкатися — зась. І, якби не Рекс, який вчасно прийшов на допомогу голосно заскавулівши на вулиці, я б точно не витримав цього катування.

— Ігоре, щось мені не подобається твій зовнішній вигляд. Мабуть, тиск підскочив, поглянь, розчервонівся, як варений рак… Схоже, роки вже беруть своє, — в будинку, Катю, наче підмінили… 

Сидить на канапі, вся така гарна, чиста і неймовірно спокуслива в моїй білій сорочці, дивиться на мене своїми небесними очима і сипить колючками. Наче, навмисно образити хоче. А я терплю. Стиснув зуби і щедро приправляю рибу спеціями, відволікаюся так би мовити від хтивих думок, готуючи для нас святкову вечерю. Може, вона голодна? Точно, голодні жінки ще ті злюки… Мені он дісталася справжня катюга.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍