Читати книгу - "Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська"

Перед очима все ще той гарний чоловік на дорогій машині, який дивився на мене так, наче я не гідна навіть хвилини його уваги. Почуваюся жахливо. По очах стікають сльози, стираю їх долонею. А потім ще з півгодини сиджу під будинком у машині, мерзну, але в квартиру не піднімаюся. Намагаюся заспокоїтися, щоб не хвилювати батьків і прикидаю, у скільки обійдеться ремонт нашої машини.