Читати книгу - "Спадок на трьох, Ілона Волошин"

З нашої останньої зустрічі минуло п’ять років, п’ять років відколи ми востаннє дивилися один одному в очі. Він тоді відмовлявся від минулого, щоб почати нове життя, а я втрачала частинку своєї душі. З часом на місці цієї втрати утворилася порожнеча, як спалений клаптик землі, на якому більше нічого не виросте. Троянди, що стояли на моєму столі, зів'яли за тиждень, як і згадка про нас із ним.