Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ четвертий 

Розділ четвертий 
 

Чому Ґрант? Бо він став таким собі уособленням сили в очах Імператора. Лейвер навіть і поруч не стояв з ним: високий чоловік з сильними м’язами та інтелектом, котрий здивував монарха у перші дні передвиборчої кампанії. Цього хотів й Олександр і  цього хотів, і Ґранд, але останній вбачав у цих виборах ще одні політичні перегони, які,  зрештою, призвели до знаних нам наслідків. 

Володимир Девінський. “Феномен Ейшера Ґранда” 

 

Приватний сріблястий космічний  корабель, схожого на літак з довгим носом приземлився на космомайданчику у межах території Імператорського Офісу. З метрового трапу повільним кроком виходив зрілий з сивою борідкою чоловік, який відрізнявся від своєї охорони лише більш мужньою  фізичною формою: середній за зростом, з широкими руками й випрямленими  груддями.  

 Ґранд поправляв свій темно синій піджак, надіваючи протисонцеві окуляри, поглядом вдивляючись у небо, де маленькими чорними цятками кружляли космічні кораблі. 

Майк пильно спостерігав як  чоловік разом зі своєю охороню спускається до бетонної платформи, на якій чекали його секретар Офісу, імпермени. Одни з них тримав дерев’яну тацю, на якій стояла склянка води - людина з іншої планети як тільки прилітала на Землю мусила випити речовину в знак єдності з колискою-цивілізації.  

-Генерале Гранде, ми раді вітати  вас в Урядовому кварталі Хюману,- тиснувши руку, урочисто промовив Майк. -  Прийміть цю ритуальну склянку води з антарктичних льодовиків.  

Імпермен, одягнений повністю у костюм коралового кольору, підійшов до гостя з тацею. Ґранд почув як заторохтів лазерний пістоль на поясному ремені.  

Гість з урочистістю в очах підняв склянку і спустошив рідину в ній до дна. 

-Оце я розумію - вода! На Марсі інакша... Дякую, що запросили сюди! Давненько я на Землі бував, - люб’язно відповів Ґранд.- А дозвольте запитати, яка причина мого приїзду аж до імператора? 

-Він вам все сам  розповість, пане Ґранде. 

Генерал попрямував вслід за Майком та імперменами до Імператорського Офісу. Ґранд всю дорогу думав навіщо його хоче бачити сам монарх: “Навіщо я йому? Можливо, запропонує мені бути замість Лейвера?.. А може... Та ні! Ні! Фортуна не настільки поруч зі мною аби давати шанс бути Прем’єром! Святі води, що ж то?” 

 Вони піднялися на четвертий поверх Офісу. Тут було безліч кабінетів, зон відпочинку для персоналу, але найголовнішим серед всього стали двері, які ведуть прямісінько до кабінету Імператора.  

 -Пане Ґранде, будьте ласкаві присісти тут, у залі очікувань. Я повідомлю вам, коли Імператор буде готовий прийняти вас. 

 Ґранд  присів на чорний  диван, над яким прибитим до білої стіни висів цвях. Своїм поглядом він роздивлявся  його, думаючи, навіщо тут цей гвіздок.  

Роздуми перебив секретар Імператора. 

 -Пане Ґранде, Олександр IІ готовий вас прийняти,- показуючи рукою на двері промовив Майк. 

 Вони разом увійшли в кабінет. Олександр саме сидів за своїм маленьким столиком, і помітивши гостя, пішов на зустріч до нього. 

-Великий вожде!- тиснувши руку привітався Ґранд. 

-Пане Ґранд, радий, що ви прийняли моє запрошення. Сідайте на диван. Майке, я думаю банальний чай, кава, потанцюємо гостеві не треба, тому ти можеш поки бути вільним, - сідаючи поряд з Ґранд сказав Олександр, закинувши ногу на ногу. 

 Майк кивнув, і покинув  кабінет. На певний момент у приміщенні знаходилася напружена тиша: Ґранд оглядав кабінет поки Олександр вивчав його зовні. 

“Видно, що чоловік не звичайний. Як-не-як - генерал на Марсі. Ох і м’язи на руках...”, - думав про себе Олександр. 

-Якщо ви дозволите, я перейду на «ти», - першим заговорив до співрозмовця Імператор. 

-Я буду не проти, якщо ви будете мене називати на «ти». Але я спілкуюся з високопоставленою особою і до того ж моя армійська дисципліна не дозволяє такої фамільярності. 

-Якщо це твоє бажання, Ґранде, то я буду тебе так звати. Тепер перейдімо до справи. Як ти знаєш, на міністра внутрішніх справ Лейвера був скоєний замах. Зараз він у лікарні і скоро вийде на поправку. 

-Так, це я знаю. Шкода старого товариша, - Ґранд тяжко зітхнув і подумки сказав: “Ох і довбні! Руки їм би повідривав!” 

-Коли я навідувався до нього, то він сказав, що хоче зав’язати з політикою: піти, так би мовити,  у відпустку. 

-Ви мені пропонуєте місце МВС? - схвильовано запитав Ґранд. 

-Ні-ні-ні! - поспішно заперечив Імператор. - Річ у тім, що… Ви ж знаєте, що колишнього  міністра Галактичного Союзу Яво Дереґоке, було вбито. За законом, крім інших кандидатів від партій, я повинен висунути ще власного кандидата, який має певні заслуги перед суспільством. Мені кортіло аби Лейвер став ним. Але його стан, і бажання не бути більше в політиці, привело саме тебе до пропозиції  кандидатсва в Прем’єр-міністри від Імператора. І… 

-Я зрозумів до чого ви ведете, - Ґранд ледь стримував захоплення: “Лейвере, не дарма таки тебе підсмажили, мій старий друже”. - Ох, як завжди, Адам любить мене перед всіма хвалити. Знаєте, ця пропозиція доволі не зрозуміла для мене. А взагалі, що ви в мені побачили щось такого, аби бути висунутим у кандидати на пост Прем’єр-міністра, тим паче, що в майже в усіх випадках, на вибори обиралися люди з міністерства, але ні не як звичайного кадрового військового. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍