Читати книгу - "ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Стара філармонія стояла на пагорбі, трохи осторонь від села, мов мовчазний свідок часу. Її темно-сірі стіни, поїдені мохом, були схожі на зморшки на обличчі мудрої, але забутої жінки. Колони, колись величні, тепер тримали дах із надривом, іржаві двері рипіли при кожному пориві вітру. Але щось у цій будівлі притягувало Андрія. Як магніт. Як стара сцена — зламаний, але живий простір.
Він наблизився, несучи з собою футляр зі скрипкою. Під ногами хрустіло опале листя. На дверях хтось колись написав вугільним олівцем — «Граємо для тих, хто чує серцем». Напис потемнів, майже стерся, але Андрій зупинився перед ним, ніби перед партитурою.
Відчинив. У носі вдарив запах старого дерева, пилу й вогкості. Повітря було холодним, мов кімната, яку давно покинули мешканці, але ще не вивітрилася їхня присутність. Його кроки луною відбивалися в просторі, кожен звук — ніби виклик.
Він ішов через великий зал, повз лавки, де колись сиділи слухачі, повз сцену, де колись грали оркестри. Усе було в пилу, на підлозі валялися обірвані афіші, покручені ноти, забуті смички. Але в повітрі ще щось залишилось. Невидиме. Несказане. Музика.
Андрій піднявся на сцену. Під ногами рипіли дошки. Він поставив футляр на край, відкрив, обережно витяг скрипку, мов щось святе. Не налаштовував. Не перевіряв. Просто торкнувся смичком струн.
Звук був глухим, неідеальним. Але він наповнив зал. І зал — відповів. Не ехо. Не відлуння. А відчуття — що місце пам’ятає. Що десь, у глибинах, живе музика.
Він почав грати. Повільно. Імпровізовано. Його пальці самі знаходили ноти, яких ще не існувало. Це була мелодія болю, розкаяння і надії. І філармонія слухала.
Десь позаду скрипнули двері. Він не обернувся. Знав — це Марта. Вона стояла мовчки, не заважаючи. І коли він закінчив, коли останній звук розтанув між колон, вона промовила:
— Ви все ще вмієте чути.
Андрій обернувся. Її очі вже не були холодними. Вони були сумними — але відкритими.
— І ви теж, — відповів він.
Вони не сказали більше нічого. Але це було їхнє перше спільне виконання. Без партитури. Без диригента. Лише два серця, які почали звучати в унісон.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta», після закриття браузера.
