Читати книгу - "Грай, Роман Євдокимов"

Мовою ворожнечі

Спілкуються в мертвій тиші.

Мовою порожнечі

Спілкуються мої вірші.

Мовою обіцянок

Говорять брехливі люди.

Ти зустрічаєш ранок,

На пальцях рахуєш секунди,

Кожне твоє бажання –

Всупереч їх протидії,

Ти розмовляєш мало,

Проте це мова надії.

Ти відчуваєш лють,

Скоріш зроби з неї слово

І вороги почують

Твоєї гідності мову.

Куля поранить тіло,

Слово поранить душу,

Мова – праматір діла,

Воля планети зрушить.

---

Ти сильніша за всіх богів,

Не бійся дивитися в очі,

Казати слова пророчі,

Не бійся накликати гнів

Тих, хто вже не при владі,

Хто не вмер лише дивом,

Хто смердить чорним димом,

Тих, хто пошився в бляді.

Сильніша ти за всіх них,

Великих і навіть більших,

Хороших і навіть ліпших,

Твій гріх на їх фоні – не гріх.

Ти сталь, ти живе залізо,

Тобі вклоняються кращі,

Потвори стуляють пащі,

Ховають у бруді мармизи.

Ти за всіх них сміливіша,

Тож не соромся, ти гарна,

Не витрачай час марно,

За всіх богів ти сильніша.

---

Мої кращі вірші були про тебе,

Пісні теж, хоча я погано співаю,

Я більше не хочу дивитись на небо,

Воно мені знову тебе нагадає.

Це ще один з віршів на тему любові,

Я навіть не знаю, про кого тут йдеться,

Згадаю волосся і сни кольорові,

Хтось прочитає і поведеться.

Хто навесні народився - вітаю!

Ви, наче квіти, перші, чудові,

Ті, за які купу грошей питають,

Ті, що ти купиш заради любові.

Ще один вірш лірично-цинічний,

Є такий жанр, а може немає.

Кохання прекрасне, як розлад психічний,

Я знаю людину, яка про це знає.

Ще один вірш, що нахєр не треба

Ні їй, ні йому, ні всім, хто читає.

Я більше не хочу дивитись на небо,

Воно мені знову тебе нагадає.

Кінець