Читати книгу - "Утопія; Місто Сонця"

Мор — це скорочення латинських слів: Роtentia — Сила, Sapientia — Мудрість, Amor — Любов. За тодішніми уявленнями, три позитивні основи всілякого буття.

210

Космограф — вчений-натураліст у широкому розумінні, що дає відомості про всесвіт астрономічного, географічного, геологічного, ботанічного характеру.

211

Піфагорійці — учні грецького математика і філософа Піфагора (VI ст. до н. е.). Вони становили замкнуту філософську общину з цілою системою обрядів, які має на увазі Кампанелла.

212

Евклід — грецький математик IV ст. до н. е., названий «батьком геометрії».

213

Риба-єпископ — фантастична риба. Докладний опис її дав французький учений П’єр Палон у творі «Про природу і різноманітність риб з їхніми зображеннями» (Париж, 1555). Інші назви риб також народного походження.

214

Фенікс — міфічний птах з червоним і золотим оперенням. Згідно з легендою, через кожних п’ятсот років Фенікс сам спалює себе і знову відроджується з власного попелу.

215

Мойсей — за біблійною легендою, пророк і законодавець ізраїльтян.

216

Озіріс — єгипетський бог сонця.

217

Лікург напівлегендарний законодавець Спарти в IX ст. до н. е.

218

Помпілій — Нума Помпілій — напівлегендарний римський цар, якому римляни приписували утворення релігійних і громадянських законів.

219

Замолксіс, або Залмоксіс — божество фракійців — племені, яке населяло сьогоднішню Болгарію. За іншою версією, раб, учень Піфагора, який під його впливом пропагував вчення про безсмертя душі і дав фракійцям закони.

220

Солон (бл. 640 — 559 рр. до н. е.) — афінський законодавець і поет.

221

Цезар, Александр, Пірр, Ганнібал — імена уславлених античних полководців і державних діячів.

222

Зацікавлення Китаєм в Європі зв’язане з подорожжю і перебуванням у ньому Марка Поло. Порох китайці винайшли ще в X ст., книгодрукування — в VI—VIII ст.

223

Запитання поставлено в дусі схеми Арістотеля, який у третій книзі «Політики» розрізняє три форми державного ладу: республіку (владу переважної більшості народу), монархію (владу однієї особи) і аристократію (владу жменьки осіб).

224

Усуспільнення власності Кампанелла широко відстоює в творі «Політика», додатком до якого було «Місто Сонця».

225

Святий Августин — Аврелій Августин Блаженний (354—430), християнський теолог, філософ-містик. Головні його твори: «Про місто боже» і «Сповідь».

226

На думку Лафарга, Кампанелла впровадив такі форми звертання, використавши описи життя деяких племен Південної Америки в творах тогочасних мандрівників.

227

Тобто у березні, червні, вересні і грудні.

228

Думка, що зображення, на яке задивилася жінка при зачатті, може впливати на зовнішність потомства, зустрічається в античній літературі. Так, у романі Геліодора «Ефіопіка» (III ст.) ефіопська цариця, народивши білолицю дочку, пояснює це тим, що вона «під час статевих зносин з чоловіком задивилася на статую Андромеди».

229

Вчення астрології полягало в тому, що в момент, коли на світ з’являється дитина, небесні світила мають на неї вплив, визначаючи фізичні, розумові й морально-етичні якості немовляти. Цей вплив залежав від того, як буди розташовані планети в хвилину народження дитини щодо знаків зодіаку, тобто дванадцяти сузір’їв, серед яких Сонце рухається протягом року. Від цього нібито й залежало майбутнє людське життя. Вплив небесних світил на людину залежав від: 1) природи самих планет, 2) їх розміщення в системі зодіаку, 3) їх аспектів. До благотворних планет зараховувались Сонце, Юпітер, Венера й Місяць, до лиховісних — Марс і Сатурн, а Меркурій належав до байдужих. Для астрологічних спостережень небосхил, тобто «коло генітури», по якому рухається зодіак із своїми сузір’ями, був поділений на 12 рівних частин, званих «небесними домами». Доми ці мали свої назви. Перший дім — це дім життя, другий — багатства, подальші називалися домами братерства й дружби, узів споріднення, дітей, здоров’я (за іншими поглядами, пороків), шлюбу, смерті й спадкування, релігії і подорожей, почестей, заслуг, ворожнечі й неволі. Найсильнішим був вплив першого та десятого домів.

У склад зодіаку, тобто сукупності розміщених уздовж екліптики 12 сузір’їв, названих іменами переважно тварин, входили: Овен, Телець, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Близнята, Водолій і Риби. Від кожного з них можна вписати в зодіакальне коло рівнобічний трикутник, квадрат, шестикутник або провести діаметри кола. В такий спосіб утворяться аспекти, тобто положення, в яких Сонце, Місяць та інші планети перебувають відносно себе самих. Таких аспектів звіздарі розрізняли п’ять: квадратний, або квадратура (коли два небесні тіла перебувають у двох сусідніх кутах квадрата, вписаного в це коло), і протилежний (діаметральний), або опозиція (коли два небесні тіла віддалені від себе на 180°),— ці аспекти приносили лихо; трикутний (тригональний) і шестикутний (секстильний) віщували щастя, п’ятий аспект — сполучення (коли дві планети наблизились між собою на невелику відстань), не виражав пі лиха, пі добра. Якщо для прикладу за вихідну точку взяти сузір’я Козерога, то воно перебуває в протилежному аспекті з Раком, в трикутному — з Тельцем і Дівою, в квадратному — з Овном і Терезами, в шестикутному — з Рибами і Скорпіоном.

230

Астрологи уявляли життя людини як рух, зумовлений силою початкового поштовху, або «пуску» (гр. aphesis). Пущене в рух, немов стріла з лука, воно залежало від панівної в даний момент планети, яка, немов лучник — афета (гр. aphetes), пускала в політ життя й перебувала на одній з п’яти точок кола генітури. Афетами могли бути Сонце чи Місяць, а інші планети — лише в тому разі, якщо ні Сонце, ні Місяць не перебували ні в одному з «афетичних місць».

231

Сузір’я Діви в гороскопі, тобто на східному краї обрію. Основні точки кола генітури були: «схід», або гороскоп, верхній пункт, і «захід» — пункт зіткнення кола генітури з обрієм.

232

Супровід — термін, уживаний в астрології на означення планет, які