Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

бути однорідними за статтю, віком та розміром. Кролицю з приплодом тримають у клітці, трохи меншій за довжиною (140 см).

Якщо кролів розводять на м’ясо, то їх тримають у секціях по одному. Тоді тварини мало рухаються і швидко нагулюють вагу.

Слід звернути увагу на облаштування підлоги в клітках. Вона має бути дерев’яною, сітчастою, з клена або дуба. Крім цього, обов’язково слід підтримувати в клітках чистоту та стежити за мікрокліматом.

Кролі не бояться низьких температур, але від протягів або високої вологості часто хворіють.

Кролиці за вільного утримання чудово одна з одною уживаються. Якщо для них будують штучні нори, вони із задоволенням живуть у них і виводять кроленят. Вирослі ж на свіжому повітрі малюки бувають у півтора разу більшими за своїх родичів, які росли у клітках.

Основні хвороби кролів

Інфекційні хвороби кролів

Віспа

Етіологія. Інфекційне захворювання, збудником якого є вірус. Хвороба проявляється переважно у гострій формі та у вигляді епізоотії. Сприйнятливі всі вікові групи кролів, але більш злоякісним та з високою смертністю є перебіг захворювання у молодняку.

Клінічні ознаки. На шкірі тіла, переважно на вухах, голові, мошонці, животі та на слизовій оболонці ротової й носової порожнини з’являються невеликі, твердої консистенції горбки (папули), котрі через деякий час розм’якшуються і переходять у пустули. На місці пустул надалі утворюються скориночки. Температура тіла тварини значно підвищується. Загальний стан пригнічений. Спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, що легко промацати під шкірою.

Лікування. Через стрімкий і важкий перебіг не завжди дає позитивний результат.

Профілактика. Головним у боротьбі з цим захворюванням є проведення загальних профілактичних заходів, спрямованих на недопущення контакту з хворими на віспу тваринами.

Інфекційний риніт

Етіологія. Збудниками є вірус парагрипу-2, бактерії бронхосептикус, стафілококи, пастерелли. До вірусу сприйнятливі кролі різного віку. Джерелом зараження є хворі на інфекційний риніт кролі. Найпоширеніший шлях зараження – аерогенний.

Клінічні ознаки. Спостерігаються періодичне чхання, виділення з носової порожнини слизового, слизово-гнійного або гнійного секрету, що змочує і склеює волос під носовими отворами. Кріль тре ніс передніми лапами, волос на їхній внутрішній поверхні змочується і склеюється, утворюючи «зачоси». Дихання стає утрудненим. За ускладненої форми, коли хвороба поширюється на легені, частішає дихання, виникають хрипи, підвищується температура, кролі відмовляються від корму і через 1–2 місяці гинуть.

Лікування. Хворих тварин ізолюють, дезінфікують клітки та інвентар. Застосовують введення у кожну ніздрю крапель екмоновоциліну, розведеного фізіологічним розчином, і введення суспензії фурациліну.

Профілактика. Недопущення впливу зовнішніх факторів, що призводять до виникнення хвороби, відбір для комплектування стада кролів із високою природною стійкістю до цієї хвороби і подальша селекція за цією ознакою. У закритих крільчатниках особливу увагу треба приділяти чистоті повітря та відсутності протягів.

Міксоматоз

Етіологія. Інфекційна висококонтагіозна вірусна хвороба. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі кролі, які виділяють вірус з витіканнями з носа та очей.

Клінічні ознаки. Хвороба протікає гостро у двох формах: із появою драглистих набряків невеликих розмірів на шкірі та нодулярній (вузликовій), за якої з’являються обмежені пухлини.

Перебіг у класичній формі більш злоякісний і супроводжується 100 % летальністю, за вузликової смертність становить 70–90 %. Першими ознаками обох форм хвороби є: почервоніння у вигляді плям або поява вузликів на шкірі біля повік, на вушних раковинах та інших місцях. Надалі у кролів розвивається серозно-гнійний кон’юнктивіт, що спричиняє набряк повік, з очей спостерігаються спочатку слизові, а потім гнійні виділення, що склеюють повіки. У ділянці голови, спини, статевих органів та інших частинах тіла виникають набряклості, а також вузлики. Голова стає схожою на лев’ячу. Дихання утруднене, з носа виділяється гнійний ексудат (риніт), додається пневмонія. За вузликової форми вузлики (завбільшки від просяного зерна до голубиного яйця) утворюються на спині, носі, лапах, повіках та інших частинах тіла, а на 10–14-й день некротизуються.

Лікування. Лікування не розроблене, тварини підлягають вибракуванню, їх спалюють та дезінфікують клітки.

Профілактика. Проводять імунізацію. Також треба проводити загальноветеринарні заходи: дезінфікувати клітки та шкірки тварин, прибирати територію навколо кліток, здавати на лабораторне дослідження загиблих за нез’ясованих причин тварин, ретельно ізолювати залишки продуктів забою (кров, нутрощі), спалюючи або закопуючи їх у землю.

Пастерельоз

Етіологія. Гостра контагіозна інфекційна хвороба, спричинена кролячою пастерелою. Вражає кролів різного віку. Характеризується геморагічним запаленням внутрішніх органів та падежем кролів. Джерелом є хворі та носії, зараження відбувається через дихальні шляхи.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період – від кількох годин до 1–2 днів. У кролів пастерельоз може мати надгострий, гострий, підгострий і хронічний перебіг.

За надгострого перебігу пастерельозу під час активного розмноження пастерел в організм тварин потрапляє значна кількість екзо- й ендотоксинів. Кріль може гинути без появи будь-яких клінічних ознак.

Для гострого перебігу пастерельозу (триває 2–3 дні) найбільш характерними і загальними є пригнічення тварини, анорексія і гіпертермія (до 41 °С і вище), а перед смертю температура тіла знижується до 33–35 °С. Хворі кролі втрачають апетит, не рухаються, кінці вух звисають, слизова оболонка носа ціанотична. На початку хвороби перистальтика і дефекація сповільнюються, надалі кал набуває водянистої консистенції, іноді з домішками пластівців фібрину і крові. Нерідко виявляють кров’яні носові витікання, гострий кон’юнктивіт і кров’янисту сечу. У тварин розвивається яскраво виражена картина септицемії і серцевої недостатності, і вони гинуть протягом 1–2 діб.

За підгострого перебігу захворювання, крім загальних ознак гарячки, можуть розвиватись місцеві ураження.

За хронічного перебігу у тварин функціональні порушення органів дихання і травлення виражені слабше. Ця форма хвороби проявляється як заразний нежить, або інфекційний риніт, який спочатку характеризується виділеннями з носових отворів найдрібніших крапель слизу. Надалі витікання з носа посилюються і стають слизовими, слизово-гнійними і нарешті гнійними, які, засихаючи, утворюють навколо носових отворів кірку, що утруднює дихання. Хворий кріль, відчуваючи подразнення, тре передніми лапками ніс. Шерсть, забруднена виділеннями з носа, склеюється і часто випадає; утворюються так звані розчоси, що є характерною ознакою хвороби. Хворобливий процес може бути перенесений і на статеві органи.

Хвороба може тривати кілька місяців із періодами поліпшення і погіршення, що значною мірою залежить від умов утримання й годування.

Лікування. Не завжди ефективне. Доцільно негайно умертвити тварину. Здоровим на вигляд тваринам вводять одноразово внутрішньом’язово розчин окситетрацикліну або дворазово біоміцин. Розпорошують аерозолі антибіотиків та сульфаніламідів у вигляді водних розчинів.

Профілактика. Вакцинують кролів, старших від 40-денного віку, а кроленятам після досягнення ними зазначеного терміну з метою профілактики через кожні 7 днів підшкірно вводять сироватку.

Сальмонельоз

Етіологія. Збудник – сальмонели. Хворіє найчастіше молодняк віком від 1 до 3 місяців, а також багато видів тварин і людина. Джерелом зараження є хворі тварини, які інфікують корми, воду, підстилку, інвентар.

Клінічні ознаки. Кролі мляві, відмовляються від корму, часто виникає пронос. У крільних кролиць спостерігаються метрити й аборти. Хвороба зазвичай протікає гостро, і через 2–5 днів (рідше через 2–3 тижні) кролі гинуть.

Лікування. Тварин ізолюють, клітки та інвентар дезінфікують. Хворих кролів лікують фуразолідоном.

Профілактика. Дають фуразолідон у половинній дозі.

Туляремія

Етіологія. Джерелами інфекції можуть бути хворі зайці, дикі кролі, ондатри, бобри, єнотоподібні собаки, куріпки, яструби та ін. Передають збудників від одних тварин іншим кліщі, комарі, мухи та блохи. Серед кролів небезпечними поширювачами інфекції є кролячі воші. Хвороба від тварин передається і людям.

Клінічні ознаки. Діагноз може поставити тільки ветеринарний фахівець. У домашніх кролів ознаки зазвичай проявляються нечітко. Патологічний процес характеризується ураженням лімфатичних вузлів. У центрі їх утворюються гнійники, що нерідко прориваються. У більшості випадків хворі тварини гинуть. Ті, що перенесли туляремію, набувають до неї тривалої несприйнятливості (імунітету).

Лікування. Специфічні засоби лікування відсутні.

Профілактика. Суворо дотримувати ветеринарно-санітарних правил. Регулярно