Читати книгу - "Мовчання ягнят"

примірив чудове кольє під шию з мушлями. Він матиме приголомшливий вигляд, коли вдягне декольтований туалет або звабливий пеньюар на свої нові груди.

Він спокушався продовжити роботу, серйозно взятися до справи, проте очі вже втомилися. Він хотів, щоб рухи були абсолютно впевненими, до того ж йому набрид постійний шум. Він дбайливо налаштував стібки й розклав зразки. Ідеальна викрійка.

– Завтра, Золотце, – пообіцяв він маленькій собачці, витягаючи яловичі мізки з морозилки, щоб відтанули. – Займемося цим завтра з самого ра-а-а-анку-у-у-у-у. Матуся буде такою гарною!

Розділ 47

Старлінг міцно спала протягом п’яти годин, а тоді прокинулася серед глупої ночі, розбуркана страхом від сновидіння. Вона закусила кінчик простирадла й затулила вуха долонями, намагаючись розібратися, чи вона справді прокинулася й утекла від кошмару. Мовчання, жодного ягнячого крику. Коли вона переконалася, що не спить, серце вповільнилось, але ноги не хотіли зупинятись і рухалися під ковдрою. Старлінг знала, що за мить її думки так само пустяться наввипередки.

Вона відчула полегшення, коли замість страху нею прокотилася хвиля люті.

– Здуріти можна, – сказала вона й звісила з ліжка ногу.

Протягом усього цього довгого дня її підставив Чилтон, образила сенаторка Мартін, вичитав і покинув напризволяще Крендлер, познущався доктор Лектер та ще й учинив таку огидну й криваву втечу, а Джек Кроуфорд узагалі усунув її від справи, – але від однієї образи їй боліло найдужче: від того, що її назвали крадійкою.

Сенаторка Мартін була мамою, яка переживала неймовірний стрес, і їй остогидли поліцейські, які порпаються в речах її дочки. Вона не хотіла скривдити Старлінг.

Та все одно це звинувачення застрягло під шкірою, наче розпечена голка.

Змалечку Старлінг навчили, що крадіжка – то найбезчесніша, найпаскудніша справа, яка недалеко стоїть від зґвалтування чи вбивства заради грошей. У деяких випадках убивство може бути навіть кращим за крадіжку.

Дитинство Старлінг пройшло в установах, де було замало винагород і забагато несправджених бажань, тож вона навчилася ненавидіти крадіїв.

Лежачи в темряві, вона визнала ще одну причину, з якої звинувачення сенаторки Мартін так сильно її непокоїли.

Старлінг знала, що сказав би в цьому випадку саркастичний доктор Лектер, і знала, що то правда: вона боялася, що сенаторка Мартін угледіла в ній щось вульгарне, дешеве, крадійкувате і зреагувала на це. Сука вандербільтівська[184].

Доктор Лектер із задоволенням відзначив би ще один чинник: класова нерівність і придушена лють, яка всмоктується з молоком матері. Старлінг аж ніяк не поступалася сенаторці Мартін освітою, розумовими здібностями та пориваннями, тим паче зовнішністю, але від цього чинник нікуди не зникав, і вона про це знала.

Старлінг була одним із представників лютого племені без офіційної генеалогії, проте зі списком нагород і каторжних робіт. Їх виганяли з Шотландії, морили голодом в Ірландії, тому більшість удавалися до небезпечних ремесел. Безліч безіменних Старлінгів саме так і звікували свої життя: тупцювали дном вузьких льохів і гуляли краєм дошки під постріли моряків або ж укривалися славою під пронизливий «Тепс»[185] на морозі, коли всім уже кортіло піти додому. Кількох, певно, згадували зі сльозами на очах офіцери під час обідів сержантського складу, так само як п’яні чоловіки згадують хороших мисливських псів. Померклі імена на сторінках Біблії.

Жоден із них не міг похвалитися високим інтелектом, наскільки знала Старлінг, окрім її двоюрідної бабці, яка робила чудові записи у своєму щоденнику, поки не захворіла на «гарячку мозку».

Але вони не крали.

В Америці було модно здобувати освіту, щоб ви розуміли, і Старлінги швидко це збагнули. На могилі одного з дядьків Кларіс навіть викарбували ступінь, який він отримав у молодшому коледжі[186].

Старлінг жила освітою, озброювалась до конкурсних іспитів протягом усіх тих років, поки школа була її єдиною домівкою.

Вона знала, що знайде вихід із цієї ситуації. Вона стане тим, ким була завжди, ще відтоді, як збагнула правила гри: вона могла стати однією з найкращих у класі, тоді її похвалять, оберуть, залучать до колективу, не проженуть геть.

Просто треба наполегливо працювати й бути обережною. Вона здобуде хороші оцінки. Та кореянка не здолає її на фізкультурі. Її ім’я буде вирізьблене на великій дошці в холі, на «Дошці кандидатів», за надзвичайні звитяги на плацу.

За чотири тижні вона стане спеціальним агентом Федерального бюро розслідувань.

Чи їй доведеться все життя стерегтися того довбаного Крендлера?

У присутності сенаторки йому кортіло збути її з рук. Щоразу, як Старлінг про це думала, їй боліло. Він не був упевнений, що знайде в тому конверті речові докази. То був найбільший шок. Тепер, уявляючи Крендлера, вона бачила в нього на ногах моряцькі оксфорди, як і в мера, начальника її батька, який прийшов забрати табельний годинник.

Що гірше, постать Джека Кроуфорда в її уяві також зменшилася. На цьому чоловікові лежав такий тягар, що й ворогові не побажаєш. Він послав її перевірити Распейлову машину без підтримки, без жодних ознак правоохоронних органів. О’кей, вона сама погодилася на такі умови і, попри негаразди, досягла успіху. Але Кроуфорд мав передбачити негаразди, які виникли, коли сенаторка Мартін зустріла її в Мемфісі; проблеми були б навіть тоді, коли б Старлінг не знайшла тих фоток з трахом.

Кетрін Бейкер Мартін лежить у такій самій темряві, яка оточує тебе тепер. Старлінг на хвилину про це забула, поки розмірковувала про власні інтереси.

Картини кількох минулих днів покарали Старлінг за миттєву слабкість, спалахнули перед нею нежданими кольорами, надмірними кольорами, приголомшливими кольорами, які стрибають на тебе з мороку, коли серед ночі вдаряє блискавка.

Тепер до неї завітала Кімберлі. Товста мертва Кімберлі, яка проколювала собі вуха, щоб бути гарнішою, та заощаджувала гроші на воскову епіляцію. Кімберлі, яку позбавили волосся. Кімберлі, її сестра. Старлінг вирішила, що колись Кетрін Бейкер Мартін навіть не поглянула б у бік Кімберлі. А тепер вони стали сестрами на глибинному рівні, під шкірою. Кімберлі, яка лежить у похоронному бюро, повному тих ковбоїв-гвардійців.

Старлінг більше не могла на це дивитися. Вона спробувала відвернути обличчя, наче плавець, який повертає голову для наступного подиху.

Усіма жертвами Баффало Білла були жінки, він був схиблений на жінках, жив, щоб полювати на жінок. Але жодна жінка не присвятила весь свій час полюванню на нього. Жодна жінка-детектив не займалася геть усіма його злочинами.

Старлінг замислилась, чи стане Кроуфорду нахабства запросити її на розтин, коли справа дійде до Кетрін Бейкер Мартін. Білл «розправиться з нею завтра», як передрік Кроуфорд. Розправиться з нею. Розправиться з нею. Розправиться з нею.

– В