Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

жінці і нам побажали плодючості. Всім зрозумілі позитивні речі, незалежно від расової належності та ментальних розбіжностей».

— А ще вони кажуть, — провадила далі Тарасваті, — що отримали повідомлення про початок війни на Сельві й висловлюють нам свою підтримку. Вони кажуть, що їхні військові зорельоти зараз допомагають нашим обороняти Сельву від ґиргів.

«Союзники, значить, — зрозумів Вольск. — Це добра новина. Як не крути, а ящери — древня раса. З їхнім досвідом і технологіями Повзучих буде легше відбитись від ґиргів… Якщо від ґиргів взагалі можливо відбитись».

Ящери, наче за командою, підняли свої праві кінцівки, розвернулись на місці й неквапом покрокували вглиб Лабіринту.

— Вони запрошують нас йти за ними, — повідомила Тарасваті.

Процесія рушила пандусом й за хвилину опинилась у тунелі, обличкованому вже знайомими Вольску шестикутними плитами. Техноархеологу здалося, що він знає, куди їх ведуть. Світлові колони Зали Часу[63] все ще стояли перед його очима. Але його передчуття не збулися. Пройшовши великим тунелем кілометрів зо два, ящери завернули до вужчого бічного проходу. Він привів рептилоїдів і людей до круглої зали з шатровою стелею. Посеред зали на гранітному постаменті стояли два великі біоконтейнери авреліанського виробництва.

— У них знаходяться сестра Овіта і відступниця Шерма, — повідомила Тарасваті. — Ґ’орміти пропонують нам обмін. Ми залишаємо Кішу погостювати у них, а на лінкор забираємо обидва творіння Тейсанболона.

— Обмін «живими щитами»? — запитав Зоран.

Ніхто йому не відповів.

— Ми з Гуммом хочемо попросити аспінш[64] і захисту в Храму, — несподівано мовила Мулан.

— Храм почув тебе, — сказала їй Тарасваті після довгого напруженого мовчання. — Храм прийме рішення.

Потім Знаюча звернулась до Вольска. Той спочатку не зрозумів, що голос жриці звучить не в комунікаторі, а у просторі його мислення.

«Ґ’орміти клану Б’єдор хочуть поспілкуватись із тобою, — протранслювала техноархеологові Тарасваті. — Це стосується гнізда ґиргів».

«Я готовий».

«Ми утрьох зі Знаючою Р’аавал пройдемо до кімнати безпечного спілкування. Решта нас зачекає».

«Кімната безпечного спілкування?»

«Приміщення на кшталт нашої „червоної зони“. Але незрівнянно надійніше».

Від групи рептилоїдів відокремився ящер, шолом якого прикрашали вирости, що утворювали своєрідну «корону». Він попрямував до виходу із зали. Тарасваті жестом наказала людям залишитись у круглій залі.

«Напевне, це їхня Знаюча», — вирішив Вольск, дивлячись на «коронованого» ґ’орміта. Він без жодного сумніву рушив за «коронованим», відчуваючи, що ззаду, на відстані кількох кроків, за ним іде Тарасваті.

Техноархеолог думав, що ґ’ормітська «червона зона» розташована десь поряд із круглою залою, але помилився. Спочатку «коронований» повів його і Тарасваті до головного тунелю і лише пройшовши ним углиб Лабіринту кількасот метрів, вони звернули наліво — до трикутного щілинистого спуску. Прохід мав такий виразний закрут, що Вольск вирішив, що їхня процесія сходить на нижні рівні положистою спіраллю. Стіни проходу звужувались у його верхній частині, і техноархеологові постійно здавалось, що плити зсуваються, намагаючись розчавити його шолом. Прохід раптово обірвався. Попереду нашлемний ліхтарик Вольска висвітив глухий гранітний мур. Ящер зупинився.

«Потрібно зачекати», — попередила Знаюча.

Техноархеолог подумав, що, можливо, людей у цьому місці просвічують якимись хитрими променями, шукаючи все вороже.

«У кімнаті безпечного спілкування наші комунікатори не працюватимуть, — попередила Тарасваті. — Ви з Преподобною Р’аавал спілкуватиметесь через мене, телепатично».

Цієї миті гранітний мур безшумно від’їхав убік, відкриваючи невелике чотирикутне приміщення, уздовж трьох стін якого тягнувся горизонтальний виступ. Вольск подумав, що цей виступ призначений для відпочинку тих, хто вирішив безпечно поспілкуватись. Преподобна Р’аавал першою подала приклад, присівши на виступ. При цьому її хвіст загнувся так, що не заважав ґ’ормітській Знаючій спиратись на стіну. Спочатку кімнату освітлювали лише ліхтарики людей. Але невдовзі дві кам’яні плити біля входу почали випромінювати м’яке блакитнувате світло. А ще Вольск зауважив у центрі кімнати циліндричне підвищення, що нагадувало капітель доричної колони. Він припустив, що бачить постамент, призначений для якогось нині відсутнього артефакту.

«Преподобна Р’аавал зацікавилась нашими знахідками на Тифоні», — повідомила Тарасваті.

Вольск детально розповів про древню «піраміду», про чужу дослідницьку базу, знайдені носії інформації та про свої висновки щодо місця знаходження гнізда ґиргів. Ця розповідь, разом із трансляцією через піфійку, зайняла багато часу. Техноархеолог не бачив обличчя Тарасваті, але майже фізично відчував, як важко тій підтримувати постійний «телепатичний міст» між ним і ґ’ормітською Знаючою. Р’аавал жодного разу не перепитувала й не вимагала уточнень. Вона сиділа нерухомо, лише кінчик її хвоста безперервно рухався.

Після того як Вольск закінчив свою розповідь, у кімнаті запанувала мовчанка. Не володіючи ментальними здібностями, він не міг визначити, чи спілкується піфійка зі своєю ґ’ормітською колегою, чи, навпаки, всі присутні заглибились у роздуми. Нарешті у його голові виник голос Тарасваті:

«Преподобна Р’аавал дякує тобі за компетентну розповідь. Вона повідомляє тобі, що ґ’орміти востаннє досліджували тифонську „піраміду“ приблизно двісті років тому. Тоді вони не знайшли в ній ніякої магонійської техніки. Знаючі Ґ’орми вважають, що володарі древнього арсеналу створили вишукану імітацію, розмістивши у „піраміді“ викопні фрагменти магонійського військово-дослідницького обладнання та запакувавши до них файли з брехливою інформацією. Вони навмисно підкинули нам фальшивку, щоб відволікти від пошуків справжнього гнізда ґиргів».

«Але ж на тій станції були ґирги».

«Ворог навмисно заразив „піраміду“ спорами норн. Для того, щоб фальшивка виглядала переконливіше».

«А звідки ж ворог узяв магонійську техніку?»

«Преподобна Р’аавал каже, що зі всього, знайденого нами на Тифоні, саме це — найцікавіше. В нашому районі Галактики древню магонійську техніку можна знайти лише на Піфії. Але там вона геть уся під контролем от уже чотири з половиною століття. Ґ’орміти дослідили десятки тисяч планет у радіусі двох тисяч парсеків від Ґ’орми, але ніде не бачили навіть фрагментарних залишків магонійської техносфери. Це означає, що ворогам відома та планета (або планети), на яку (які) переселились магонійці й де, судячи з усього, їхня цивілізація або згасла, або ж була знищена. З того, що обладнання з „піраміди“ аналогічне тому, яке техноісторики відносять до Пізнього періоду Магонїї, можна зробити висновок, що магонійська цивілізація проіснувала після переселення лічені десятиліття. Отже, ми наблизились до розуміння одного з найзагадковіших епізодів галактичної історії — безслідного зникнення магонійських переселенців. Ґ’ормітів ця таємниця також цікавить».

«Значить, у пошуках гнізда ми знову зайшли у глухий кут?»

«Преподобна Р’аавал так не вважає».

«А як вона вважає?»

«Преподобна має підстави для переконання, що рішучий крок у пошуках гнізда зроблено».

17

Офіс представництва імперської поліції,

місто Астер, Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

9 юна 417 року Ери Відновлення.

Перед допитом капітана «Сарматії» імперський комісар ще раз передивився запис бою Тени Ферфакс із клонкою Бургою. Але тепер він дивився