Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

опублікує в наукових журналах, потім влаштує благодійний перфоменс, а всі зароблені кошти передасть космічній обсерваторії для подальших досліджень. Звичайно сума буде невелика, бо нічого нового під час польоту виявити не вдалося. Але про нього напишуть кілька газет, можливо навіть запросять в прямий ефір чи на Інтернет-конфернцію. Ну ось на цьому все і скінчиться. Але що потім? Їхати на острови пити мохіто в оточенні темношкірих туземок? Ні, краще вже одразу відмовитися від відпустки і розпочати роботу в обсерваторії, очікуючи наступної експедиції.

Меган відкинувся на спинку сидіння, вдивляючись в міріади зірок, які кружляли в феєричному танці навколо «Лакі», примружився, милуючись красою космосу… Цієї миті з монітору головного комп’ютера вирвався слабкий звук, схожий нас свист вітру.

Меган насторожився. Уважно глянув на екран. Нічого незвичного. Але звук повторився знову. Тепер він був схожий на тонкий писк, але це цілком міг бути сигнал корабля, який зазнав аварії, або…

Першою думкою Мегана Росса була: кликати капітана. Але лейтенант не знав скільки триватиме сигнал і боявся упустити його, або втратити час і не встигнути надати допомогу.

Відомо, що звук у космосі проходить надто довгу відстань, перш ніж наштовхнутися на якийсь об’єкт. До того ж, сигнал був таким слабким, вірогідно він долинав з дуже далекої відстані, а отже, його могли подати давно. Меган зрозумів: зволікати не можна. Він вхопився за автоматичний пульт і подався усім корпусом до монітору. Тепер єдиним його завданням стало прощупування глибин космосу, до якого могла дотягнутися космічна рука зонда.

Спершу лейтенант не помітив нічого незвичного. Бездонна синь неба, слабке холодне поблискування сріблястих зірок, але ось посеред перекинутої арки Чумацького Шляху стався спалах, один, за ним другий, за деякий час почувся тріск. Меган швидко наближав зонд до джерела звуку, долаючи світлові роки за лічені секунди і підраховував, за який час сигнал міг досягнути «Лакі». Він усвідомлював усю важливість ситуації, покладену на нього в цю мить. Якби увесь екіпаж задрімав, або якби він не розчув сигналу — той так і залишився б не впійманим. Навряд, щоб хоч слабкий відгомін його досягнув Землі. Хіба що радіохвилі сколихнули б простір, але на це ніхто не зважив би.

Екран швидко наближав місце події, Меган намагався вгамувати хвилювання, проте відчував, тремтіння рук і краплі поту на скронях. Останнє збільшення і тихий вигук зірвався з його губ.

На екран, неймовірно трансформувавшись в розмірах, вигулькнула чорна діра Стрілець А. Навколо неї пульсувало біле сяйво, а прямо по центру усіма переливами рожевого відливала пастельна хмара. Звуки йшли саме звідти. Сигнал з чорної діри? Цього просто не могло бути. Чорні діри лише поглинають, а щоб віддавати — такого ніколи ще… В цей час свист схожий на скрип повторився знову.

Меган пополотнів. Руки не слухались його і пройшло щонайменше півхвилини, перш ніж він зумів запустити звуковий запис на пульті. При цьому він несамовито вилаявся, бо знав: те, що йому видалося секундами на місці події могло розтягнутися на століття. Потім він перевірив чіткість фіксації фотознімків і знесилений від хвилювання відкинувся на спинку крісла. Більше від нього нічого не залежало, запис і розшифровку мала зробити техніка.

2

Увесь січень біля бронзового постаменту Гелен Арон у місті Гелетроп лежать штучні квіти — троянди, кали, маки. І хоча в цю пору холод на вулиці собачий і вітер пронизує до кісток, сюди приїздять тисячі туристів з найвіддаленіших куточків планети. Учні аерокосмічного коледжу приходять разом з викладачами, студенти з кураторами, місцевий повітряний гарнізон крокує урочистою ходою біля підніжжя постаменту під звуки космічного маршу, залпи салютів обпалюють небо, а полум’я сотень свіч, поставлених у пісок зігріває промерзле повітря.

Мітинг урочисто відкриває Президент довгою промовою, яку починає зі спогадів, побудованих на вимислах з невеликою домішкою правди, яку підтверджують розкопки та обпалені щоденники, знайдені на борту чудернацького корабля, що прибув із космосу півстоліття тому і приземлився неподалік житлового кварталу Гелетропу, наполохавши тутешніх мешканців та перетворивши місто на туристичну і наукову Мекку.

Корабель мав настільки чудернацький вигляд, буцімто його будували в часи докосмічної ери. Дивно було, що він взагалі тримався купи. В кораблі знайшли два щоденники з пожовклими листками списані незрозумілими ієрогліфами і високу колбу із темно-зеленого скла, обрамлену в срібло.

Щоденники віддали на розшифровку в Інститут мертвих мов, де над ними рік потів весь колектив, але так нічого і не розшифрував, бо мова була надто древня і не подібна до жодної з досі відомих. Після цього записами зайнялися комп’ютерні програми. Вони і допомогли пролити світло на події, що відбулися з кораблем та його зниклим екіпажем. А за кілька місяців здогадки комп’ютерної програми підтвердив сигнал з Стрільця А. Зіставивши інформацію, вчені опублікували остаточні історичні факти, які тепер розповідають екскурсоводи Гелетропа туристичним групам з усього світу…

…Гелена Арон, царство їй небесне, була американкою. Вона пожертвувала своїм життям, аби роздобути ліки від смертельної хвороби, яка знищила цивілізацію, що існувала на Землі багато тисячоліть тому. Корабель-прибулець також був американським і саме тому екіпаж, ще будучи живим, спрямував літальний апарат в нічим непримітне містечко Гелетроп, де колись стояла столиця наймогутнішої країни мертвих — Вашингтон. Отже, Америка не була ні вигадкою літописців, ні мрією фантастів.

В Гелетропі спорудили пам’ятник Гелені Арон; напевно в житті вона виглядала зовсім інакше. Але ніхто не може цього спростувати і пам’ятник продовжує височіти посеред центральної площі. У невеличке містечко наїхало археологів з усього світу, його перекопали вздовж і впоперек, сподіваючись розшукати бодай якісь рештки американської культури, проте знайшли надто мало — черепки та кістки. Їх помістили в новостворений музей, що знаходився позаду постаменту Гелени Арон і який за помірну плату тепер міг відвідати кожен турист.

Чомусь вважається, що день народження Гелени припадає на січень — чому — ніхто пояснити не може. І саме тому, аби втрапити в Гелетроп цього місяця, готель потрібно бронювати за півроку.

До речі, в часі день народження Гелени збігається з початком космічного фестивалю, на який з’їжджаються науковці з усього світу. Вони на широких екранах, встановлених по всьому місту дискутують про нові космічні відкриття і пошуки позаземних цивілізацій. Туристи, слухають промови,