Читати книгу - "Пустоцвiт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сказавши це, імператриця криво посміхнулася.
– Оскільки Батурин був зруйнований ясновельможним князем Меншиковим досить давно, знавці історичної науки були запрошені для дослідження старожитностей, знайдених при відбудові.
– А юристи?..
– Будь-яка справа, особливо грошова, вимагає підписання всіляких угод. І взагалі… – Теплов зробив у повітрі невиразний жест пальцями, немовби крутив щось невидиме.
– Ах, Григорію Миколайовичу, Григорію Миколайовичу! – зітхнула государиня. – Навіщо вигороджуєш Кирила Григоровича, за які такі заслуги?! Він же тебе підводив повсякчас, хіба ні?..
Теплов скрипнув зубами… але промовчав. Відзначивши про себе його реакцію, Катерина Олексіївна продовжила:
– От, між іншим, секретар твій Мишаня донос склав, де виклав свою точку зору…
– Мишаня цей – шахрай і пройдисвіт, яких ще пошукати треба!!! – крізь стиснуті зуби процідив Теплов презирливо. – Особисто я б давно вигнав його куди подалі, та Кирило Григорович милує його й щоразу відговорює мене від такого наміру.
– Із чого б це, дозволь довідатися?
– Річ у тім, що Мишаня свого часу оженився на його обожнюваній тіточці…
– А ти сам, Григорію Миколайовичу, кого за дружину взяв – хіба ж не родичку пана гетьмана? Наскільки мені відомо, твоя Мотрона Герасимівна є племінницею Наталі Дем'янівни – матері братів Розумовських. Отже, дружина твоя доводиться кузиною Кирилові Григоровичу. Я нічого не наплутала?
У словах імператриці відчувалося неприховане глузування. Теплов лише очі потупив.
– От бачиш, Григорію Миколайовичу, що виходить: Кирило Григорович оточив тебе своїми близькими та родичами, причому людьми далеко не у всьому чесними – от як пліткар цей Мишаня, наприклад. А ти це неподобство терпиш.
– Що поробити, государине-матінко?.. – знизав він плечима. – Природа людська така, що чесний завжди слабкий. А мені… не бунтувати ж проти гетьмана, до якого я приставлений?! Служу йому вірою й правдою, як умію!
– А брудний донощик Мишаня як же?!
Теплов лише приречено зітхнув.
– А чи відомо тобі, що цей пройдисвіт у своїх фантазіях зробив тебе моїм коханцем?
Теплов зблід як крейда й затремтів від напруги, але промовчав. Государиня задоволено посміхнулась і перейшла до суті:
– Отже, Григорію Миколайовичу, викликала я тебе для того, щоб запропонувати місце тут, у Санкт-Петербурзі. Ти талановитий і чесний, як я подивлюся…
– Дякую покірно, Ваша Імператорська Величність!
– Що це значить?! Невже відмовляєшся від місця?.. – підозріло запитала Катерина Олексіївна.
– Це означає…
Теплов надовго замислився. Хоча він усіляко прагнув не видати своїх почуттів, та по спітнілому чолу було видно, яка потужна боротьба відбувається в його душі. Він явно коливався між вірністю обов'язку й палким бажанням позбутися всього довколишнього бруду. «Чесний раб нізащо не хоче зраджувати пана, хоч і не любить його! Так буває, коли честь дорожча власної вигоди», – подумала Катерина Олексіївна.
Тим часом, мовчання ставало тяжким.
– Ну, і що ж це означає? – нарешті зважилася підбадьорити Теплова імператриця.
– Це означає, що я вкрай удячний вам, государине-матінко, за настільки високу честь, яку просто гріх було б ігнорувати.
– Тобто?.. Будь люб'язний, Григорію Миколайовичу, поясни!
Теплов подумав ще трохи й тихо мовив:
– Я згоден залишити Кирила Григоровича заради служби Вашій Імператорській Величності.
– І та обставина, що ти одружений на кузині гетьмана Розумовського, тебе не зупинить?
– Не зупинить ні мене, ні дружину мою!
– Овва!..
– Як і годиться дружині, вона піде за чоловіком куди завгодно. Присягаюся!..
«Отже, якщо виникне потреба, Мотрона Герасимівна піде проти свого кузена?! От вони, Розумовські, у всій красі!.. Втім, після смерті мого чоловіка колишній його фаворитці особливо подітися нікуди», – подумала Катерина Олексіївна. Уголос же захоплено мовила:
– Добре, Григорію Миколайовичу, просто чудово!!! А знаєш, чому я днями веліла відмовити тобі в аудієнції, сьогодні ж прийняла?
– Чому ж, государине?
– А тому, що про тебе легенди ходять, начебто ти будь-яку ситуацію можеш представити так, щоб вона працювала на тебе!
– Ну-у-у, матінко, це явне перебільшення! – розвів руками співрозмовник. – Правда тут лише в тім, що не буває безвихідних ситуацій, є всього лише не зовсім правильні рішення.
– Люб'язний Григорію Миколайовичу, скажи мені, будь ласка, як би так зробити, щоб наше рішення переважало над чужим? На що варто звернути увагу?
– Заявіть про своє рішення першою – от і все!
– Ти думаєш?! Отак просто?! – здивувалася Катерина Олексіївна.
– Ефективні речі завжди прості…
– Браво, Григорію Миколайовичу!
– У цьому випадку, Ваша Імператорська Величність, варто випередити суперника, що довго обмірковує своє рішення. Якщо план ваш уже готовий – тим краще, дійте без зволікання! Якщо плану дотепер немає – винайдіть якнайскоріше нехай не найдієвіший, але все-таки досить ефективний. Повторюю: головне – випередити вашого опонента, і поки він стане реагувати на ваше рішення, нехай і не в усьому дієве, у вас з'явиться час на пошук ще більш ефективного. Якщо розглядати чуже рішення як клин, то створіть альтернативний клин. Про це й народна мудрість говорить: клин клином вибивають.
– Блискуча сентенція, – мовила імператриця. – Велике тобі спасибі, Григорію Миколайовичу! Дякую за науку, ти навіть не уявляєш, як допоміг мені цими словами… Отже, коли зможеш почати виконувати обов'язки при дворі?
– Коли буде завгодно Вашій Імператорській Величності!
– Завгодно буде негайно.
– Я готовий служити вам негайно, государине!
– А чому ж не запитуєш, яку посаду я тобі підготувала?
– Мені все єдино, тільки б…
Теплов зам'явся.
– Що «тільки б»? Нумо договорюй! – повеліла вона.
– Тільки б від Розумовського подалі, государине-матінко! А вже ви не скривдите, я впевнений.
– Ти це серйозно?
– Цілком.
Теплов здійняв
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пустоцвiт», після закриття браузера.