Тиша тисла. Хризонівна заговорила з Бакеро про погоду, він підтримав. Дуже тепло, зоряно…
Через півгодини повернувся Степан. Він зупинився біля входу в альтанку і здивовано оглянув всіх присутніх. Знав, що Бакеро буде його чекати. Припускав, що Тоня теж буде, але побачити бабусю не очікував.
— Ти ж, наче, пішла спати, — сказав він і сів на своє місце.
— Поспиш тут, коли єдиний онук робить дурниці.
— Дурниці? — Степан розвернувся до неї.
— У тебе ж не серйозно з донькою цієї п’яниці? — ледь стримуючи незадоволення, запитала бабуся. Тоня і Бакеро перезирнулися. Було неочікувано почути таке питання до онука від Віри Хризонівни перед, по суті, сторонніми людьми.
— Людмила Василівна почала пити після зради чоловіка, — сказав Степан, відкручуючи кришку на пляшці з водою. — Моя матір стала душевнохворою після втрати сина, а мій батько — вчинив суїцид… Мені здається, ми просто ідеальна пара, — він відпив трохи води і звернувся до бабусі: — Ти так не вважаєш?
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантомна довіра, Лана Вернік», після закриття браузера.
