Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 67.

Спеціально уповільнивши крок, я дочекалася, поки Тео поїхав. Мені було спокійніше, коли я була хоча б в чомусь впевнена. Якщо чесно, то я й сама вже не знала, чого або... кого хотіла. Звичайно, було б набагато краще погодитися поїхати з Тео і взагалі забрати всі свої речі й переїхати до нього, тому що кожна зустріч з Томасом ніби повільно мене вбивала, але я не поспішала так чинити.   

  

Цей хлопець був справжній диявол! Він спокушав мене кожного разу, коли я його бачила. І навіть зараз я вийшла з машини чоловіка, який був готовий заради мене на справжні, дорослі вчинки, щоб стрімголов мчати в будинок, в якому знаходився мій особистий сатана. Як я взагалі могла потрапити в таку ситуацію? Як міг хлопець стати між мною і моєю сестрою?   

  

Судячи з усього, Томас був мною одержимий настільки ж сильно, як і я ним. Але найжахливішим було те, що я його ревнувала. Я ревнувала його до власної сестри, яка поруч з ним змінювалася кардинально, перетворювалася в іншу людину. І ці обидва відкриття, які осяяли мене тільки зараз, були повним шоком.   

  

Повільно йдучи у свою квартиру, я вирішила не користуватися ліфтом, а піднятися по сходинках. Я не могла себе пересилити, розуміла, що мені не варто було туди входити. Боялася зіткнутися з тим, що могло заподіяти мені біль. Адже цілком логічно було б припустити, що мене чекало далі, якщо Томас все-таки був у квартирі. Біль і ще більше розчарування.   

  

На третьому поверсі я з жахом зрозуміла, що прекрасно знала, що мене там чекало та я все одно цілеспрямовано йду туди саме за цим. Я повинна була себе пересилити! Серцем розуміла, що повинна була розвернутися і мчати геть, але мозок вперто направляв моє тіло і ноги самі йшли цілеспрямовано вперед.   

  

Відкривши ключем двері, я легенько їх штовхнула, намагаючись не видати ні найменшого шуму, а очі самі почали досліджувати взуття в коридорі й, помітивши чоловічу пару туфель, моє серце з шаленою швидкістю звалилося вниз. Він був тут! Він привіз додому мою сестру і, судячи з того, що у вітальні було порожньо і на кухні теж нікого не було, Томас був у кімнаті Савани. Маленький укол ревнощів мене вбив. Господи, що ж я робила сама з собою? Ну що за знущання...   

  

Для того, щоб повністю переконатися в тому, що відбувається, я навіть заглянула у ванну кімнату, і там було порожньо. Так, мої припущення виявилися вірними - Томас був у кімнаті Савани... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍