Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 68.

Тихенько прослизнувши у свою кімнату і ввімкнувши світло, я відкрила шафу й дістала звідти довгу футболку. На зміну гіркоті розчарування і якоїсь болі почала приходити злість. Адже я не повинна була бути нижче трави й тихіше води у власній квартирі! Нехай укладає мою сестру спати, а потім валить на всі чотири сторони! Те ж мені, бик запліднювач. Мачо чортів знайшовся. Було б за кого псувати відносини з Савою. Нехай вона його забирає, а він нехай подавиться! Не вартував цей мужик, та й ніякі інші, моєї сестри. Мені потрібно було відмовитися від нього, адже це все було бридко і брудно.   

  

Мій розлючений мозок відтворював всі ці думки знову і знову, поки я все більше і більше накручувала себе, і як підсумок, я була настільки напружена, що не помітила, як почала шумно переміщатися по квартирі, тепер вже абсолютно не турбуючись про тишу.   

  

Вся ця гра, в яку він мене втягнув, була брудною і противною. Я не хотіла більше у всьому цьому брати участі. У мене повинно було вийти від нього позбутися, постаратися викинути його зі своєї голови та серця, потрібно було всього лише трохи краще постаратися. Він був всього лише сексуальним подразником і якби він зник з мого життя, то максимум через місяць я вже б забула, як його звали! Переконливо? Ні! Ось і я це зрозуміла, але іншого вибору у мене не було, окрім як повірити у власні слова.   

  

Притулившись спиною до стіни в душі, я прикрила обличчя руками. Тільки б не розплакатися. І коли тільки я стала такою емоційною? Господи, тільки б вистачило сил у мене здійснити все задумане.   

  

Цей хлопець як отрута вбрався в мою шкіру, проник в кров і отруїв мене зсередини. Мені страшенно хотілося увірватися в кімнату сестри й зажадати пояснень, змусити його сказати, що все це було дурним жартом, безглуздим розіграшем і що вони просто таким чином веселилися, обводячи мене навколо пальця.  Адже коли я розмовляла з Саваною про її хлопчика, вона мені ясно дала зрозуміти, що вони сплять. Я бачила, наскільки вона була одержима ним, як вона на нього дивилася, як вона себе з ним поводила. Цей хлопець міг погубити нас усіх. Якщо я буду з ним, то моїй сестрі буде погано. Але якщо Саванна буде з ним, то погано буде мені. Де був правильний вихід? Що мені потрібно було робити? Як мені взагалі належало розв'язувати цю задачу?   

  

Повернувши ручку крана різко вправо, я стала під крижані струмені води. Навіть не знявши ні футболку, ні спідню білизну. Мені терміново потрібно було прийти в себе, треба було упорядковувати свої думки.  

  

Я не могла дозволити йому зіпсувати моє життя і життя моєї сестри. Цей хлопець як хвороба, яку треба було вилікувати. Він був немов загроза, яку мені потрібно було нейтралізувати. Але як тільки в мою голову починали надходити хоч якісь слушні думки, емоції відразу ж це все перебивали. Я могла говорити собі все що завгодно, приймати купу правильних рішень, але результат завжди був би один - зустрівшись з ним віч-на-віч, я знала, що втрачу всю свою впевненість. Я забуду все, про що думала і не згадаю ні про одне своє рішення.  

  

Як же я ненавиділа його і зневажала себе за те, що між нами відбувалося.  Якщо він був моєю хворобою, повинні ж були існувати шляхи її лікування.  Людство на шляху свого бажання вижити побороло не одну заразу, так чим я була гірше? Мені все одно варто було боротися, адже навіть у смертельно хворих людей можлива була ремісія, тому і я могла ще встигнути врятуватися.  Я повинна була встигнути! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍