Читати книгу - "Кохати зірку, Лана Деніз"

58 частина

                                      

   Селін пройшла по салону літака і зайняла своє місце біля ілюмінатора. Вона поверталася до Франції, тому що через декілька днів мало відбутися судове засідання стосовно її розлучення з Леонардо.

   За місяць, проведений на райських островах посеред океану, вона трішки підлікувалася,  відпочила і змирилася з втратою дитини. Вона розуміла, що життя триває і їй потрібно жити далі.

   Зараз в її думках був лише Арман, вона дуже хвилювалася за нього і дуже сумувала, що він не відповідає на її повідомлення.

   Літак набрав висоту і взяв курс на Евразію. Селін зручно сіла в кріслі і заплющивши очі, задрімала.

   І їй наснилося, що вона, повернувшись додому, відразу поїхала в лікарню, де лікувався Арман. Заглянувши крізь прочинені двері, вона побачила, що він спить. Потім  обережно пройшов в палату і присіла на ліжко біля нього і легенько доторкнулася  до його щоки.

   Вії Армана затремтіли від її дотику і він прокинувся. Здивовано поглянувши на неї, він сердито запитав:

-А ти що тут робиш?

   Селін помітила, що його голос дуже змінився і став чужим та далеким.

-Ти не відповідав на мої повідомлення, тому я прийшла,- тихо промовила вона.

-Тобі не варто сюди більше приходити,- різко відповів він і подивився на неї холодним поглядом, яким пронизав її серце наскрізь.

-Чому?- Селін розгублено поглянула на нього своїми великими зеленими очима.- Я хвилююся за тебе, адже кохаю тебе…

-Але я вже не кохаю тебе! – вигукнув Арман.- Чуєш? Не ко-ха-ю!- повільно  вимовив він  по складах.- Я не кохаю тебе! Тому йди звідси!

   Селін вражено дивилася на коханого очима, повними сліз, і не могла впізнати його.

-Я тобі не вірю,- оговтавшись, промовила вона,- це неправда! Ти не міг мене розлюбити…

-Але я розлюбив тебе! Чуєш? Я тебе більше не кохаю! Не кохаю!

   Його слова краяли   серце Селін на шматки. Вона, витерши сльози, підвелася з ліжка і повільно вийшла з палати.

-Не кохаю тебе!-викрикнув їй вслід Арман.- Не кохаю!

    Селін гірко схлипнула і …прокинулася. Жіночка, яка сиділа поруч з нею, здивовано поглянула на її заплакане обличчя і стурбовано запитала:

-Пані, з вами все добре?

-Так, так,- Селін швидко витерла сльози і посміхнулася до неї,- зі мною все добре, не хвилюйтеся…Просто наснився поганий сон…Просто поганий сон..

   Прилетівши в Ніццу, вона поїхала до батьків і відпочивши з дороги, зустрілася зі своїм адвокатом, бажаючи обговорити деталі судового засідання.

-Мадам Селін, через три дні відбудеться засідання, тож у нас буде важкий день,- прощаючись, промовив адвокат.

-Так, я знаю, що той день буде, дійсно, важким. Леонардо  мене просто так не залишить у спокої, тому щоб поставити крапку в нашій історії, я навіть згодна дати прес-конференцію для журналістів прямісінько під будівлею суду. Все одно репортери будуть висвітлювати наше розлучення,- зітхнула Селін.

-Ви впевнені, що готові до цього?- обережно перепитав адвокат.

-Так, впевнена!

    Через три дні вона одягла свою найулюбленішу сукню кремового кольору і поїхала в суд на власному авто. Леонардо вже чекав її на порозі.

-Кохана, ти виглядаєш просто шикарно,- посміхаючись своєю шикарною посмішкою, промовив він, побачивши її, і простягнув руку, намагаючись допомогти їй піднятися сходами.

   Селін, не подавши йому руки, піднялася сходами самостійно і відчинивши вхідні двері, спокійно промовила:

-Зовсім скоро ми з тобою станемо вільними людьми, і це прекрасно!

-Це ми ще побачимо,- зціпивши зуби, відповів Леонардо.- Селін, давай розпочнемо все з чистого аркуша, забудемо всі образи і зради, і розпочнемо наше спільне життя заново. Обіцяю, я більше ніколи не буду тебе ображати, я буду тебе поважати і цінувати.

-Ні! Моя відповідь- категоричне ні! Я не хочу до тебе повертатися ні за яких обставин,- твердо промовила вона.

-Це все через нього, так?- сердито вигукнув Леонардо.

-Через кого?- Селін здивовано поглянула на майже колишнього чоловіка.

-Через Армана!- ревниво вигукнув той, стиснувши кулаки.

-Ні, не через нього. Через тебе! Я не хочу жити з психом і тираном, який винен у смерті моєї дитини,- твердо промовила Селін і пройшовши в зал засідань, зайняла своє місце біля адвоката, який вже чекав на неї.

   Не зважаючи на те, що Леонардо зі своїм адвокатом добре підготувалися  і він розповідав, що кохає її і хоче зберегти сім’ю, що він не хоче розлучатися і просив дати йому ще один шанс, Селін трималася спокійно, але категорично висловила свою точку зору.

   Суддя всіх уважно вислухав і розлучив їх, не давши Леонардо жодного шансу. Селін залишила залу засідань, полегшено зітхнувши, адже нарешті вона позбулася цього шлюбу, який був найбільшою помилкою з самісінького початку.

   Леонардо наздогнав  її в коридорі і схопив її за лікоть, намагаючись зупинити.

-Ти здурів? Що ти робиш? Відпусти, мені боляче!- обурено вигукнула вона, намагаючись висмикнути руку.

-Мені теж боляче. Пробач мене…

-Прощавай,- Селін висмикнула руку і пішла далі, навіть не дослухавши банальні зізнання Леонардо. Її тепер зовсім не цікавило його життя.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍