Читати книгу - "Глибоко під водою"

у твоєї сестри були й дорогі речі, правда, коштовності там? Але ж я цього не зробила.

— Дуже мило з вашого боку.

Вона всміхнулася.

— Перейдемо до наступного запитання: чому ваша сестра має цю запальничку? Ну, я не можу сказати напевно.

Досада взяла гору наді мною:

— Дійсно? — вишкірилася я. — Я думала, ви могли поговорити з духами? Я думала, це ваша справа? — я оглянула кімнату. — Вона зараз тут? Чому просто не запитати її?

— Це не так просто, еге ж? — ображено сказала вона. — Я намагався викликати її, але вона замовкла, — можливо, вона мене обманювала. — Нема чого пирхати. Я лише намагаюся допомогти, роблю усе, що можу. Я тільки намагаюся сказати…

— Та кажіть уже! — гаркнула я. — Давайте!

— Притримайте ваші перуки! — сказала вона, випнувши нижню губу, похитуючи головою. — Я говорила тобі — якби ж іще ти слухала! Запальничка належить Лорен. Після неї ця річ була в Патріка. І ось що важливо. Я не знаю, чому вона в Нел, але це не просто так, розумієш? Вона взяла її в нього, а може, він дав їй її. У будь-якому випадку, це важливо. Лорен важлива. Усе це — що сталося з Нел — це пов’язано не з бідолашною Кейті Віттекер чи тим дурнем-учителем, не з мамою Кейті й отим усім. Річ у Лорен і Патрікові.

Я закусила губу.

— Як це — у них?

— Ну… — Вона посовалася на місці. — Вона писала свої історії про них, чи не так? І вона отримала свою історію від Шона Таунсенда, тому що врешті-решт він мав бути свідком, чи не так? Отже, вона думала, що він говорить правду, чому ж ні?

— А чому ні? Я маю на увазі, ви кажете, що Шон сказав неправду про те, що трапилося з його матір’ю?

Вона стисла губи.

— Ти того діда бачила? Він — диявол, як є, і в гіршому сенсі слова.

— Отже, Шон збрехав про те, як його мати померла, тому що він боїться свого батька?

Нікі знизала плечима.

— Тут точно не скажу. Але ось що я знаю: історія, яку Нел почула, — перша версія, де Лорен тікає у ніч, а її чоловік і син вирушають за нею — це було не так. Я їй розповіла. Тому що, розумієш, моя Джинні — це моя сестра — вона була тоді в тому місці. Вона була там. Тієї ночі… — вона раптово сунула руку в пальто й почала нишпорити під ним. — Річ у тому, — сказала вона, — що я переповіла Нел історію від Джинні, і Нел її записала.

Вона витягла пачку паперів. Я потягнулася до них, але Нікі відсмикнула їх.

— Хвилиночку, — сказала вона. — Ти маєш розуміти, що це. — Вона помахала паперами переді мною. — Це не вся історія. Тому що навіть якби я розповіла їй всю історію, вона б її не записала. Уперта жінка твоя сестра. Зокрема тому я її так любила. Оце на тому ми й не порозумілися. — Вона відкинулася на спинку сидіння, сильніше задриґала ногами. — Я розповіла їй про Джинні, яка була поліцейською тоді, коли Лорен померла. — Вона гучно кашлянула. — Джинні була переконана, що Лорен підштовхнули, бо там ще багато всякого відбувалося, розумієш. Вона знала, що старий Лорен був чортякою, що він її бив, розповідав, нібито вона з якимось красенем-мужчиною зустрічалася у домі Енн Ворд, навіть при тому, що тут ніхто й ніколи не бачив і близько такої людини. Це мало бути причиною, розумієш? Вона з кимось сплуталася, він утік і залишив її, вона засмутилася через це, то й стрибнула. — Нікі махнула рукою. — Нісенітниці. При шестирічному синові? Дурниці.

— Ну, насправді, — сказала я, — я думаю, ви зрозумієте, що депресія — це складна річ…

— Пхе! — Вона махнула на мене: мовляв, мовчи вже. — Не було ніякого красеня-мужчини. Ніхто такого там у житті не бачив. Ти могла б запитати мою Джинні про те, тільки що вона померла. А ти ж розумієш, хто оте зробив з нею, чи не так?

Коли вона нарешті перестала говорити, я почула шепіт води в тиші.

— Ви говорите, що Патрік убив свою дружину, а Нел знала про це? Ви кажете, що вона це записала?

— Тьху ти! — аж сплюнула Нікі. — Та ні ж бо! Ось що я кажу: вона записувала дещо, але не все, без того, на чому ми не порозумілися, тому що їй за щастя було записати те, що Джинні розказала мені, коли була жива, а не те, що Джинні сказала мені, коли померла. Це просто якесь безглуздя!

— Ну…

— Повне безглуздя! Але тобі треба слухати. І якщо ти не будеш слухати мене, — сказала вона, простягаючи мені папери, — тоді слухай свою сестру. Бо він оце влаштував. На один копил. Патрік Таунсенд зробив це з Лорен, і з нашою Джинні, і якщо я не помиляюся, то він зробив це і з Нел.

Затон Утоплениць

Знову Лорен, 1983 рік

Лорен вийшла з будинку Енн Ворд. Вона тими днями ходила туди дедалі частіше — там було наче по-своєму спокійно, як ніде в Бекфорді. Вона відчувала дивну спільність із бідолашною Енн. Вона теж була ув’язнена в шлюбі без кохання з чоловіком, який терпіти її не міг. Тут Лорен могла купатися, курити, читати — і ніхто її не турбував. Зазвичай.

Одного ранку берегом проходили дві жінки. Вона впізнала: Джинні — констебль поліції, повненька і рожевощока, та її сестра Нікі, яка говорить з мертвими. Лорен дужче подобалася Нікі. Вона була дивною і, здавалося, доброю. Хоч вона, може, і шахрайка.

Джинні гукнула її, і Лорен розвернулася, для годиться, сподіваючись, що вони підуть далі. Зазвичай вона була б рада погомоніти. Але її обличчя мало поганий вигляд, і вона не мала настрою це пояснювати.

Лорен пішла купатися. Вона була свідома того, що робить це востаннє: востаннє гуляє, востаннє курить, востаннє цілує синочка в бліде чоло, востаннє купається у річці (передостанній раз…) Пірнувши під воду, вона замислилася, чи так само воно