Читати книгу - "Війна з багатоликим звіром"

по них донизу… наповнює кінчики пальців… заливає нігті… відчуття солодкого тепла в руці стає чимраз дужчим… долоня вже така гаряча, що аж пече… тепло пульсує… жар охоплює зап’ястя… вже навіть почав зігріватися лікоть… рука стала тепла, гаряча, дуже гаряча, від плеча до пальців…»

Якщо ці формули не принесуть успіху, уявіть собі, що стромляєте руку в гаряче молоко, або поклали її на батарею центрального опалення, або тримаєте над вогнем; ваша рука зроблена з вати, яка всотує гарячу воду, ваша рука — череп’яний глечик, куди наливають кип яче не молоко. Так ви можете з’ясувати власну теплову реакцію.

Викликавши відчуття тепла в одній руці, пересвідчімося, що воно переливається до другої, а потім і в усьому тілі. Судинна система має тенденцію реагувати як єдине ціле. Використавши це, можемо відразу ж після першого заняття викликати почуття тепла в обох руках і ногах. Але увага! Тепловий АТ протипоказаний при важких серцевих захворюваннях, тромбозах, коли судини потребують найбільшого спокою.

«Тримай ноги в теплі, а голову в холоді» — говорить народна мудрість. Подібного слід дотримуватись і під час АТ. Заключний етап повного теплового тренування АТ-9 закінчується такими формулами:

«Моє чоло холодне… моє тіло тепле… розслаблене й тепле… м’яке й тепле… все тіло випромінює тепло… я перетворююсь на сонце… я — сонце».

XV

Технолог ПЧХП Станіслав Бімонь з неохотою штрикав скляною паличкою в ароматизоване криваве місиво. Його пропозицію «Повноцінний екохліб у футлярі» рішенням директора було відхилено, а Станіславові поставлено термінове завдання «економізувати» (оскільки ні на що інше він не здатний) нову Роганову серію делікатесів «Лісові ритми».

Станіслав узяв паличкою трошки зразка № 96 (нутрія, тушкована у власній крові з чорницями, червоним вином і перцем), плюнув з огидою й пішов виполоскати рот. Роган додавав стільки перцю в страви з дичини, що всі його «ритми» ставали абсолютно однакові на смак.

Надміра приправ — феодальний пережиток, який потрапив до Європи з заморських країн: тоді наїдки багатіїв подавались із великою кількістю приправ, у яких просто обвалювали шматки м’яса. Однак сучасне харчування загалом має зворотну тенденцію, останні статистичні дослідження виявили інтерес до нової страви — гамбургера, котрому притаманна відсутність будь-якого смаку. А який, власне, смак, мають картопля, рис, білий хліб?

З почуттям чистої білої радості, творчого натхнення, Станіслав походжав своїм вузеньким кабінетом, обдумуючи тенденції нової епохи харчової промисловості. Аргументів безліч, шукати їх треба аж у міфології: який, скажімо, смак мали одвічні страви й напої олімпійських богів — амброзія та нектар. Адже вони ніколи не набридали, боги не їли нічого іншого цілі тисячоліття! Були амброзія та нектар солодкими, кислими, терпкими, солоними? Зовсім ні! Відповідь тут проста. Єдиний смак, що ніколи не набридає, — це відсутність будь-якого смаку.

Станіслав мріяв про винайдення нової страви, що переможе всюдисущого гамбургера, а одночасно й французькі устриці. Робити її у вигляді їжі чи напою? І те, й те буде модерним. Їстівна паста, яку при бажанні слід розводити водою; її можна і їсти, і пити, а коли хочеться — лизати наче морозиво!!! Я вміщу її в маленький футляр, де вона цілий рік лишатиметься свіжою. Випускатиметься вона в різноманітних упаковках для будь-яких цілей. Підігріватиметься теплом власного тіла й матиме назву «АМБРОНЕКТ».

Їжа й напій для будь-якої пори, споживні та приємні для мільйонів людей: старих, молодих, здорових і хворих, а головне — для дітей. Що насамперед повинно входити до її складу? Перш за все щось молочне… Сповнений тихою радістю, Станіслав розлив літр молока по пробірках і взявся випробовувати перші зразки.

Закінчивши роботу, він збіг до залу засідань і в веселому настрої провів півгодинну фіззарядку. Зібралося десятків зо два білих, які спокійно могли вже не займатися фізкультурою. Але їм подобалося напружувати м’язи на свіжому повітрі, вони сходилися сюди задля радісного відчуття руху.

— Я б уже охоче кинув це. Щодня повертаюся додому пізно, в родині якісь негаразди, — бідкавсь один інспектор. — Це вже триває тижнів шість… нам, власне, тут уже немає чого робити.

— Витримавши шість тижнів, протягнемо ще два-три! — рішуче заявив Станіслав.

— Можливо, так довго й не знадобиться! — заперечив керівник групи. — ТСЗ скінчиться швидше. Завдяки масовому поширенню АТ ситуація на підприємстві так поліпшилася, що від завтра достатньо буде чергувати через день. Я дякую вам за самовіддану працю, сьогодні в нас перший вільний день, проведіть його вдома. А завтра чекаю лише на тих, хто не перевантажений роботою… Вільно, можна розійтись!

— Я неодмінно прийду й ходитиму скільки знадобиться! — запевнив Станіслав Бімонь, вирушаючи на чергування. У районних штабах тепер спокійніше — кількість гнідаків неухильно меншає, вони вже не вдираються до заражених квартир, а сидять по домівках, як вимираюча секта гнідого культу.

Штаб нагадував пошту. Інспектори розгортали пакунки з білими брошурами «Телевізійний прискорений курс АТ». Ця книжка ввійшла в моду.

Станіслав розклав сорок брошур у дві папки й сам (Міхал Роган перестав уже сюди ходити) вийшов на вулицю, з насолодою вдихаючи морозяне повітря. Місто поки що було білим лише ззовні, але невдовзі мусить стати білим і всередині.

Якщо загалом все йде на краще, то в нашому будинку стає щодень гірше. В Тіборовій квартирі, кажуть, знову збирається банда, очевидно, там відбуваються всілякі неподобства, але все законно — якщо Тібор не вмикає центрального опалення, я не маю жодного приводу втручатись. А до комунальної квартири вони з Тіною перестали ходити.

— Ти зможеш затягти мене туди тільки за волосся! — вишкірилася якось Тіна. — Але цього ти не маєш права робити, еге ж?

— На жаль, не можу.

Разом з Павлою Рогановою ми підтримуємо порядок у комунальній квартирі. Гнідак Еда через серцеву хворобу не може навіть тренуватись і цілими вечорами лежить розвалившись на тахті перед телевізором. Поки я