Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Якість на цьому фото просто жахлива, — жаліюсь я, коли намагаюсь покращити якість фотографії. — Ну, вже трохи краще… Але все одно так собі.
— А я оце подумала, чи правильно ми зробимо, якщо дамо особисті дані цієї дівчини незнайомому чоловіку, адже він може виявитися якимось злочинцем…
— Злочинець навряд заявився б до детективної агенції, — припускаю я. — Тим паче, він нам заплатив, в нас є його платіжні дані, а це не так просто підробити.
— А ти не можеш його пробити по базі, щоб пересвідчитися, що він точно не якийсь аферист?
— Так, — я киваю. — Можемо пробити. Це не проблема, — я відкриваю іншу вкладку і заходжу в одну з баз поліції, потім пробиваю по ній нашого клієнта. — Ну, його тут нема, значить, за кримінальними справами ще не проходив, — далі я пробиваю його по базі адмінпорушень. — Є адміністративне порушення… Перевищення швидкості на мотоциклі рік тому.
— Ну це не таке вже страшне, — каже Аліна.
— Та так, — погоджуюсь я. — Тоді працюватиму над фото, вже трохи залишилось, — я знов відкриваю фоторедактор. — І коли все вийде, то знайдеш її по фото в соцмережах…
***
Коли я нарешті достатньо добре покращую якість фото, то зву Аліну:
— Ну ніби вийшло, спробуєш знайти її в соцмережах? — кажу, коли Аліна заходить до кабінету. — Запусти фото в гуглпошук, почни з цього. Якщо не вийде, покажу більш просунуті способи.
— Так, — вона пробує шукати, але знизує плечима. — Щось немає схожих…
— Тоді завантаж собі на телефон додаток, зараз відправлю тобі посилання… Він в автоматі шукає фотографії. Він був розроблений якраз для того, щоб шукати людей, — я пересилаю їй посилання на додаток.
Аліна відкриває додаток і вводить туди фото дівчини, яку ми шукаємо.
— Ану глянь, чи це не вона? — простягає мені мобільний.
— Схоже, ну покажемо нашому клієнту, він вже точно скаже, чи це вона, він же бачив її, — пропоную я.
— Тоді зателефонувати йому, хай підійде?
— Та в принципі він же оплатив нам все? — запитую я. — Можеш просто відправити фотографію, нам же ще чергувати перед будинком дружини іншого клієнта, памʼятаєш?
— Добре, тоді відправляю, — вона надсилає фото. Майже одразу лунає телефонний дзвінок, Аліна вмикає голосний зв’язок і ми чуємо щасливий голос нашого молодого клієнта:
— Ви так швидко знайшли її! Дякую, я навіть не сподівався, що все вийде… Майже не мав надії!
Я закочую очі, але в глибині душі радію. Все ж, приємно допомагати людям, хай і в таких дрібницях.
— Чудово, раді, що змогли вам допомогти, — каже Аліна, теж усміхаючись. — Будемо вдячні, якщо порекомендуєте наші послуги своїм знайомим!
— Добре, дякую ще раз! — каже він і відключається.
— Тепер знову поїдемо на нічне чергування? — запитує Аліна. — Мабуть, треба заїхати перед цим додому і взяти щось поїсти, заварити кави в термос…
— Добре, давай так і зробимо. Але тоді треба виїжджати прямо зараз, не хочу, щоб ми пропустили момент її виїзду…
***
Ми дійсно їдемо додому, там Аліна швиденько збирає нам поїсти і заварює термос кави, і ми одразу повертаємось до машини.
Я трохи поспішаю, щоб ми не пропустили момент її виходу з дому, хочеться його зняти на камеру.
Коли ми підʼїжджаємо на місце, то не проходить і пʼяти хвилин, як машина клієнтки виїжджає з воріт.
— Цікаво, куди вона поїде сьогодні, — коментую я, рушаючи за її машиною.
— Схоже, по тому самому маршруту, що й учора… Але дивно, сьогодні щось рано вирушила з дому, — дивується Аліна.
— Сподіваюсь, сьогодні ми отримаємо докази і тоді більше не будемо займатись цією справою, чесно кажучи, мене вже теж дратує ця жінка, — зізнаюсь я.
— Так, третю ніч підряд в машині витримати буде не дуже легко, — зітхає Аліна.
Саме в цей момент ми вже бачимо, що клієнтка підʼїжджає до того самого будинку, що й раніше.
— Ну, тепер треба сподіватись на те, що він вийде з нею разом. Хоча, може нам треба якось її спровокувати… — замислююсь я.
— Може, зробити так, щоб спрацювала сигналізація в автівці? — розмірковує Аліна. — Раптом вони обоє вискочать?
— Навіть якщо вискочать, який факт того, що вони якось взаємодіятимуть? Нам же недостатньо просто сфоткати двох людей поруч… Хоча ідея з сигналізацією взагалі хороша, — кажу я підбадьорююче. — Але треба додумати деталі.
— Цікаво, що ти пропонуєш?
— Приставання теж не дуже підходять, — зітхаю я. — Можна було б щось розіграти, як тоді, в ресторані з тим зрадником… Але тут непідходяще місце. Поки що думаю. До речі, ще одна сильна емоція, на якій можна зіграти, це страх.
— Але як їх налякати? — зацікавлено дивиться на мене Аліна.
— Крадіжка? — припускаю я. — Вкраду її сумку, але поверну. Ще й жучок прилаштую, і переписку скачаю. Якщо заберу сумку, в неї не буде грошей і ключей, він буде змушений вийти і якщо пощастить, ми хоч щось сфоткаємо. Але навіть якщо не сфоткаємо, жучок в телефоні дасть нам стовідсоткові докази.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я знайду тебе, Макс Дикий», після закриття браузера.
