Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Отримавши схвальну відповідь, я вимкнув комп'ютер і повів кохану до машини, міцно тримаючи її за руку. А опинившись вдома, відразу ж пішов у душ і змучено обпершись рукою об кахель, став обдумувати ситуацію, що склалася. 

Увесь цей конфлікт з батьками Мілени зайшов аж надто далеко. І хоча я хоробрився, що не боявся Юрія, та все ж розумів, що пропускати його погрози повз вуха було дурістю. Я не сумнівався, що він не жартував, що може знищити мій бізнес. А після їхньої з Міленою розмови, від цього чоловіка взагалі можна було очікувати будь-яких вчинків.

— Можна до тебе? — крізь шум води, я почув тихий голос коханої та, розкривши свої обійми, з радістю потягнув дівчину до себе.

Притиснувши Мілену до грудей, я відчув як стривожено билося її серце. А потім схилився до коханих губ і накрив їх своїми, щоб потонути у нашому з Міленою світі. Й хоча б на деякий час витіснити з думок тривожні переживання, що отруювали життя. Я чудово розумів, що зовсім скоро ми будемо змушені знову повернутися до гіркої реальності. 

— Ярику, я так сильно боюся втратити тебе, — прошепотіла Мілена мені в губи, розриваючи своїми страхами мою душу на шматки.

— Не бійся. Я не дозволю розлучити нас, — намагався говорити впевнено, щоб вселити дівчині спокій, але насправді й сам боявся цього не менше.

— Любий, я думаю, що тато не заспокоїться. 

Міцно пригорнувши кохану до себе, я знову запевнив її, що подбаю про те, щоб ми завжди були разом. Але водночас погоджувався з кожним її словом — Юрій, скоріше за все, не заспокоїться. Тому я не збирався чекати його подальших кроків й усю ніч провів у роздумах, як вберегтися від його натиску. Я був твердо переконаний, що зроблю усе аби не дозволити йому зруйнувати наше з Міленою щастя. Навіть якщо для цього мені доведеться заховати свій скарб на краю світу.