Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

     Ретельно вибираючи цілі, ми атакували критичні точки ворожої інфраструктури, в той час, як спеціальні загони Даміенни завдавали ударів по задньому фронту, деморалізуючи ворога і викликаючи хаос у їхніх лавах. Ця стратегія включала також використання психологічних операцій, щоб підірвати моральний дух ворога, розповсюджуючи чутки та інформацію про попередні перемоги Едемору, тим самим збільшуючи страх і невпевненість серед опонентів. Радники та лорд-генерали обговорили кожен аспект плану, від логістики та забезпечення до координації з розвідкою, щоб забезпечити максимальну ефективність кожного етапу майбутніх операцій.

     Також враховуючи всі помилки минулих завоювань та крах військ під Відгаллом, були прийняті нові рішення стосовно народу, оскільки на одному релігійному полум'ї я не зміг би побудувати сильну країну. У тіні руйнувань, що залишилися від війни, я побачив не лише спустошення, а й надію на нове майбутнє. Я зрозумів, що справжнє завоювання лежить не лише в підкоренні земель, але і в серцях їхніх мешканців. Так, замість того, щоб зосередитися виключно на воєнних трофеях, я наказав Гідельберту негайно розпочати відбудову пошкоджених міст і сіл. Це, як показав час, була мудра стратегія, що мала на меті відновити довіру та відчуття безпеки серед населення, тим самим закладаючи фундамент для міцної і єдиної імперії.

    Лютер, як завжди, був незамінним у цій місії. Він використав свій неперевершений інтелект для того, щоб організувати логістичні ланцюжки, необхідні для швидкого доставлення всіх ресурсів моєму архітектору, Гідельберту. Він також забезпечив встановлення ефективних комунікаційних ліній між новозавойованими територіями та столицею, що сприяло зміцненню відчуття єдності та спільної мети. 

      Разом ми створили мережу підтримки, яка швидко відроджувала пошкоджені громади, надаючи їм не лише матеріальну допомогу, але й моральну підтримку. Почалось швидке відновлення домівок у новому імперському стилі, будувались школи та університети, де всі мали змогу отримати нашу особливу освіту. Розширювались торгові центри та зводилися величні храми, які люди присвячували мені, отримуючи в них всю необхідну допомогу. Цей великий комплекс рішень став символом надії та відданості новій імперії, в якій кожен міг знайти своє місце і майбутнє. Це було початком нової ери, не лише для Едемору, але й для всіх його нових громадян.

    Але й були проблеми... Чим більше Едемор розширював свої кордони, тим більше ми стикались з посиленням опору від населення, попри всі мої дари, для них я був "черговим" завойовником та імператором. Вороги, набуваючи досвіду від кожної зустрічі, адаптували свої стратегії, спрямовані проти тактик Мордрака та ради лорд-генералів. Відповідь на цей виклик була жорсткою і не змусила себе довго чекати. Я наказав Мордраку та Лютеру інтегрувати у військо передові технології. 

     Тому у підземних залах Едемору, які були освітлені лише тьмяними факелами ми зібралися в одній із найбільших лабораторій, де Лютер і Мордрак працювали над своїми останніми винаходами.

    Лютер стояв біля великого столу, на якому лежали креслення нових панцерників і магічно посилених обладунків. Його обличчя було зосередженим, а очі світилися від відкриття чогось нового.

— Ми маємо діяти обережно, — почав Лютер, звертаючись до мене та Мордрака. — Введення магічних елементів у наші технології дає нам величезну перевагу, але ми не можемо дозволити, щоб це стало загальновідомим. 

— Я не вірю в "магічні елементи", — сказав я. — Все, що ми називаємо магією для спрощення, можна розглядати як складну науку. Нам потрібно зрозуміти, як це працює, щоб використовувати це на нашу користь.

Мордрак, зі своїм звичним суворим виглядом, кивнув у знак згоди.

— Так, але без цих елементів ми не зможемо залишатися на крок попереду ворога, — сказав він. — Їхні стратегії стають дедалі хитрішими, і ми повинні бути готові до всього.

Я нахилився над столом, розглядаючи креслення.

— Так... Ми зобов’язані використати всі можливі засоби для перемоги, — сказав я. — Але ми також повинні зберігати видимість чистоти перед народом. Якщо вони дізнаються про магію, це може підірвати їхню віру в нас.

Лютер підняв голову, зустрічаючи мій погляд.

— Вибач, але ми вже впровадили кілька нових прототипів у війська, — продовжив він. — Ці обладунки наших воїнів та панцерники здатні змінити хід будь-якої битви. Але я погоджуюсь, ми повинні зберігати це в таємниці.

— Лютер! Не ризикуй таке більше повторювати без моєї згоди. —  Гиркнув я на радника. —  А як щодо ворожих шпигунів?  Чи є ризик, що вони можуть розкрити наші секрети?

Мордрак усміхнувся, його усмішка була холодною і безжальною.

— Даміенна вже займається цим питанням, — відповів генерал. — Її люди відстежують і нейтралізують будь-які загрози. Шпигунів буде знищено ще до того, як вони зможуть передати будь-яку інформацію, або зрозуміють що вони шпигуни.  — Зі сміхом сказав Мордарк.

— Добре, — кивнув я. — Продовжуйте працювати над удосконаленням наших технологій. Ми повинні бути готові до будь-якої ситуації. Але... Нам треба виробляти зброю по всій імперії, а не лише тут.

    Лютер підійшов до великої карти, розстеленої на столі, і вказав на кілька пунктів.

— Так, ми вже давно про це думали. Ці місця, де ми плануємо встановити наші нові майстерні, вони повинні бути обрані з особливою увагою, — сказав він. — Кожне із цих місць потребує достатнього запасу Сангвініту, щоб забезпечити безперебійне виробництво.... —  Лютер зробив довгу паузу, подивився на мапу ще раз, та додав — Це буде важко, друже, через те, що ми можемо його видобувати тільки в шахтах під цією залою, а виробляти зброю лише тут стає вже не можливо з ростом армії.

— Сангвініт... —  Підхопив розмову Мордрак — Його властивості дозволяють нам створювати такі потужні парові двигуни, що навіть найважчі панцерники можуть рухатися безперебійно. Але це не тільки джерело енергії. Він також забезпечує наші паростріли надзвичайною потужністю.