Читати книгу - "Мізері"

н ге т ь н е розумів, х т о н е пускав його до коха н ої. Джеффрі все холод н окров н о обміркував і збаг н ув: коли Гезекая розсу н ув гілки кущів, Є н ові відкрилася кар т и н а, яка прак т ич н о позбавила його здорового глузду. Ві н досі бала н сував н а межі божевілля, і н айме н шого пош т овху було би дос т а тн ьо, аби ві н перейшов т у межу. Якби це с т алося, ві н би забрав Мізері з собою.

- Є н е…

— Пус т и ме н е, кажу!

Докладаючи шале н их зусиль, Є н іще раз смик н увся, і Гезекая з ос т рахом зас т ог н ав:

- Н і, маса, т і бджоли подурію т ь, во н и пожаля т ь Міз’ві…

Є н , здавалося, н е чув. Із дикими, порож н іми очима ві н н аки н увся н а Джеффрі, зарядивши с т арому другові по вилиці. У Джеффрі в голові здій н ялася зграя чор н их зірок.

Попри запамороче нн я ві н помі т ив, що Гезекая почав розгойдува т и смер т о н ос н у гошу — вишука н о оздобле н у сумку бурка, н апов н е н у піском. Джеффрі вс т иг прошипі т и:

- Н і! Я сам із цим розберуся!

Гезекая н еохоче припи н ив розмахува т и т орби н кою, і гоша заколихалася н а шкіря н ому реме н і, н аче уповіль н е н ий мая тн ик.

Рап т ом голова Джеффрі відки н улася н азад від н ового удару. Цей лящ розквасив йому губи, і ві н відчув т еплий, соло н о-солодкий присмак крові, що просочилася до ро т а. Почулося різке рипі нн я, і верх н я сорочка Є н а, яка вс т игла побілі т и н а со н ці т а порва т ися в добрій дюжи н і місць, с т ала розповза т ися в руках Джеффрі. Ще ми т ь, і Є н звіль н и т ься. Джеффрі приголомше н о зрозумів, що це була т а сама сорочка, яку Є н вдяг н ув н а вечерю до баро н а й баро н еси т ри н очі т ому… звіс н о, саме во н а. Від т оді в н их н е було можливос т і перевдяг н у т ися — а н і в Є н а, а н і в реш т и. Усього т ри н очі т ому… але сорочка виглядала т ак, н іби Є н був н осив її при н айм н і роки т ри, а Джеффрі почувався т ак, н іби від зва н ої вечері проми н уло при н айм н і т ри с т олі тт я. Усього т ри д н і т ому, о т упіло подумав ві н , а по т ім Є н обрушив кулаки н а його обличчя.

— Пус т и ме н е, чор т забирай!

Є н без упи н у моло т ив Джеффрі закривавле н ою правицею — бив влас н ого друга, за якого ві н міг би помер т и, якби був при т ямі.

— Хочеш вияви т и свою любов до Мізері, вбивши її? — т ихо запи т ав Джеффрі. — Якщо хочеш т ак вчи н и т и, прия т елю, т о прошу, забий ме н е до н ес т ями.

Кулак Є н а завис у пові т рі. Якась час т и н а здорового глузду повер н улася в його н ажаха н і, божевіль н і очі.

— Я мушу пі т и до н еї, - пробурмо т ів ві н , н аче сом н амбула. — Вибач, що я т ебе побив, Джеффрі, ме н і справді шкода, мій любий друже, і, я впев н е н ий, т и це сам з н аєш… але я мушу… т ільки погля н ь н а н еї…

Ві н з н ову обер н ув очі до коха н ої, н емов задля т ого, щоби зайвий раз переко н а т ися в жахливос т і видовища, і з н ову по т яг н увся т уди, де Мізері, зі зведе н ими н ад головою руками, була прив’яза н а до с т овпа н а галяви н і серед джу н глів. Н а її зап’яс т ях вид н івся мерех т ливий предме т , що прикував її до н ай н ижчої гілки евкаліп т а, єди н ого дерева н а т ій галяви н і. Очевид н о, блискуча річ упала в око бурка перед т им, як во н и відправили баро н а Гедзіга прос т о в ро т ідолу, де його, безсум н ів н о, чекала с т раш н а смер т ь. Т о були баро н ові н аруч н ики з воро н ова н ої с т алі.

Цього разу Є н а схопив Гезекая, але рап т ом кущі зашуміли з н ов, і Джеффрі подивився н а галяви н у. Пові т ря н а ми т ь зас т рягло в його горлі, н аче т ка н и н а, що чіпляє т ься за шипи. Ві н почувався т ак, н аче йому т реба було під н я т ися н а скеляс т ий пагорб, т римаючи в руках ва нт аж із прос т роче н их, а через т е смер т ель н о н ебезпеч н их вибухівок. Оди н укус, подумав ві н . Т ільки оди н укус, і для н еї все скі н чи т ься.

- Н і, маса н