Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

Кримське ханство і Таманський півострів до Російської імперії. Шагін Гірей відрікся від престолу й оселився спочатку в Тамані, а потім опинився у Воронежі, пізніше — в Калузі. Шагін Гірея, що емігрував до Османської імперії у 1787 році, заслали на острів Родос, а пізніше, за наказом турецького султана Абдул-Хаміда I, стратили.

У 1791 році за умовами Ясського договору Туреччина мусила визнати анексію Криму. З 1802 року Крим увійшов до складу новоутвореної Таврійської губернії Російської імперії. Таким чином до її складу увійшли три материкових повіти та п'ять повітів на півострові. Таврійська губернія проіснувала аж до закінчення громадянської війни у радянській Росії 1921 року. Раніше, у XIX столітті, в результаті Кримської війни 1853–1856 років, Росія втратила право тримати флот на Чорному морі й право будувати військові арсенали на чорноморському узбережжі, але втримала низку кримських міст, зокрема Севастополь.

Після Лютневої та Жовтневої революцій 1917 року, в результаті розпаду Російської імперії, Крим не ввійшов до складу новоствореної Української Народної республіки. Однак, після приходу до влади в Україні гетьмана Скоропадського та окупації України німецькими військами Крим увійшов до складу Української держави. За умовами Брестського миру 1918 Радянська Росія змушена була визнати Крим українською територією.

РРФСР вела переговори з Україною, зокрема й щодо кримських територій, однак присутність німецьких військ в Україні відсунула плани радянської влади заволодіти півостровом на невизначений час. Громадянська війна, що вибухнула в Росії, призвела до численних змін різних урядів «білого» і «червоного» спрямування на території Криму. У Криму проголошувалася як Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, так і Кримська Радянська Соціалістична Республіка.

Проте в історію громадянської війни Крим увійшов насамперед як остання територія, утримувана Білою Добровольчою армією під командуванням генерала барона Петра Врангеля. В ніч на 8 листопада 1920 року Південний фронт Червоної армії під загальним командуванням М. В. Фрунзе почав генеральний наступ, що мав на меті подолання укріплень Перекопу, Чонгару та прориву у Крим. У наступі брали участь частини 1-ї та 2-ї Кінних армій, а також 51-а дивізія Василя Блюхера. Поряд з червоними билась бригада Нестора Махна. Командувач обороною Криму генерал Олександр Кутєпов не зміг стримати наступ. Червоні з важкими втратами прорвались до Криму.

Залишки білих частин, приблизно 100 тисяч осіб, евакуювали з Криму до Константинополя. Врангелівська кримська евакуація надовго стала прикладом зразкової морської евакуації армії: у всіх портах панував абсолютний порядок й усі бажаючі змогли потрапити на пароплави. А генерал Врангель перед тим, як покинути Росію, особисто обійшов усі російські порти на міноносці, щоб переконатися, що пароплави, які везуть військових та біженців, готові вийти у відкрите море.

Після захоплення Кримського півострова більшовики провели в Криму масові арешти та розстріли. За оцінками радянських істориків, у період з листопада 1920-го до березня 1921 року стратили від 52 до 56 тисяч осіб. За оцінками зарубіжних істориків, від 60 до 120 тисяч людей.

У жовтні 1921 року до складу РРФСР приєдналась новостворена Автономна Кримська Радянська Соціалістична Республіка. А наприкінці 1922 року оголосили про утворення Союзу Радянських Соціалістичних республік, основними територіальними одиницями якого стали РРФСР та радянська Україна. Однак після 1922 року територіальні зміни в РРФСР та УРСР також проводилися. Зокрема до складу України до Донецької губернії приєднали Таганрозький округ, якого повернули до РРФСР лише у 1925 році.

Упродовж Другої світової війни у Криму сталися нові трагічні події. За звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами у травні-червні 1944 року з Криму насильно депортували кримських татар, вірмен, болгар та греків. А після закінчення Другої світової війни автономію Кримської Радянської Соціалістичної Республіки скасували; практично всі татарські, грецькі та болгарські населені пункти отримали російські «радянізовані» назви. У червні 1946 року утворилась Кримська область у складі РРФСР, а місто Севастополь стало окремим адміністративно-господарським центром.

1954: Приймання-передавання Криму Україні

Історія приймання-передавання Криму зі складу РРФСР до складу УРСР нині обросла численними й переважно суперечливими легендами. Реальність виявилася набагато простішою. Наближався 1954 рік — 300-річчя об’єднання України та Росії. КПРС та радянське керівництво вирішили відзначити цей визначний ювілей подарунком для України: братній республіці вирішили подарувати Крим, що його радянська Росія отримала у 1921 році, наприкінці громадянської війни. Ідею подарувати Крим приписують Микиті Хрущову, вихідцю з України, який, ще будучи Першим секретарем ЦК Компартії України, обмірковував таку перспективу. Напередодні ювілею він його реалізував.

25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРС під головуванням Георгія Малєнкова протоколом № 49 затвердили проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР в наступному формулюванні:

«Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю й Українською РСР, Президія Верховної Ради РРФСР постановляє: передати Кримську область зі складу РРФСР до складу Української РСР».

19 лютого 1954 року Президія Верховної ради СРСР (де головував Климент Ворошилов) прийняла Указ про передачу Криму зі складу РРФСР до складу УРСР. Щоправда, перед засіданням Президії Верховної Ради СРСР відбулося засідання Президії Верховної Ради РРФСР, на якому дане рішення прийняли «одноголосно». Першого секретаря Кримського обкому партії, що виступив проти передачі області Україні, зняли з посади та перевели «на підвищення» заступником міністра сільського господарства РРФСР до Москви. Пізніше прийняли Закон СРСР від 26 квітня 1954 «Про передавання Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР».

Однак під жодним із згаданих документів свого підпису Хрущов не залишив.

На найближчій V сесії Верховної Ради РРФСР 3-го скликання, 2 червня 1954 року делегати одноголосно проголосували за приведення російської Конституції у відповідність до всесоюзної. Закон «Про внесення змін та доповнень до статті 14 Конституції (Основного Закону) РРФСР» опублікували. Всі питання щодо законності оформлення передавання-прийняття Кримської області з точки зору радянського законодавства були закриті.

Не слід вважати, що це була єдина така подія — передавання території від однієї радянської республіки до іншої. Ми згадували вже про вилучення Таганрозького округу на користь Росії у 1925 році. Карельську АРСР передали до складу Карело-Фінської РСР; Молдавську АРСР, що перебувала у складі України, передали до знов утвореної Молдавської РСР. Механізми при цьому використовувались подібні: згоду на зміну кордонів та адміністративно-територіального поділу отримали на 3-й сесії Верховної Ради РРФСР 1-го скликання 2 червня 1940 року. Тому якщо визнавати за радянським урядом право на перегляд кордонів всередині СРСР, слід зазначити, що з правової точки зору передання Кримського півострова зі