Читати книгу - "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»"

і не змогла призвичаїтися до жодної з них. Вона навіть не змогла витримати дієту під назвою «Останній шанс». Двічі.

Одного разу Евелін почала була ходити до оздоровчої групи, але влізти в те жахливе трико коштувало їй таких зусиль, що вона просто пішла додому й лягла спати.

Зі статті, побаченої в журналі «Космополітен», вона дізналася, що тепер лікарі вміють відсмоктувати жир просто з тіла. Вона б теж на таке зважилась, якби не її страх перед лікарями та лікарнями.

Тож Евелін просто купувала собі одяг у магазині для гладких і завжди була задоволена, якщо зустрічала там жінок, товстіших за неї. Аби відсвяткувати це, вона зазвичай ішла пригощатися до «Будинку млинців» за два квартали.

Їжа стала єдиною подією, якої вона чекала з нетерпінням, а тістечка, торти й пироги — єдиною насолодою в її житті.

Але тепер, після стількох місяців щотижневого спілкування з місіс Тредґуд, дещо почало змінюватися. Завдяки Нінні Тредґуд вона почувалася молодою. Почала дивитись на себе як на жінку, в якої ще півжиття попереду. Її подруга щиро вірила, що вона здатна продавати косметику «Мері Кей». Раніше ніхто не припускав, що вона взагалі на щось здатна, ніхто в неї не вірив, і найменше — сама Евелін. Але що більше місіс Тредґуд казала про це та що дужче вона про це думала, то рідше в її думки вривалася Тованда, руйнуючи все на своєму шляху. Вона почала уявляти себе стрункою й щасливою — за кермом рожевого «кадилака».

А тієї неділі, коли вона прийшла до Меморіальної баптистської церкви Мартина Лютера Кінґа, сталося дещо дивовижне: вперше за багато місяців вона покинула думки про те, щоб убити себе чи ще когось. У ній прокинулось бажання жити. Тож, досі перебуваючи в піднесеному стані після церкви, вона згребла докупи всю свою мужність і, ковтнувши для хоробрості дві 5-міліграмові таблетки «Валіуму», пішла до лікаря. Він виявився привабливим молодиком. Під час огляду вона запам’ятала лише, що нічого серйозного в неї не знайшли. Рівень естрогену виявився низьким, як і підозрювала місіс Тредґуд. Того самого дня Евелін прийняла перші 625 міліграмів прописаного їй «Премарину», і їй одразу ж покращало.

Місяць по тому вона відчула дивовижний оргазм, чим ледь не на смерть налякала Еда.

За десять днів Ед почав відвідувати тренувальну програму в Християнській асоціації молодих людей.

А протягом двох тижнів після отримання демонстраційного набору «Мері Кей» вона вивчила й заповнила журнал «Ідеальний початок», підписала договір консультанта з «Мері Кей» і почала відвідувати зайняття з догляду за шкірою. Скоро на особливій церемонії директор окружного відділення «Мері Кей» презентував їй спеціальний значок «Ідеальний початок», який вона носила з гордістю. Одного разу вона навіть забула пообідати…

Події розгорталися швидко. Але недостатньо швидко, щоб задовольнити Евелін: вона взяла п’ять тисяч доларів із сімейних заощаджень, спакувала речі й цього дня сиділа в літаку, який прямував до Каліфорнії на ферму стрункості. У руках у неї була брошура, читаючи яку вона хвилювалася, наче першого дня у школі.

Одинь день із життя на нашому курорті

7:00 Годинна бадьора прогулянка, містом або на природі — на вибір

8:00 Кава і 85 г томатного соку без солі

8:30 Ранкова зарядка під пісню «Я така схвильована» у виконанні сестер Пойнтер

9:00 Вправи на розвиток гнучкості й розтяжка з використанням допоміжних предметів: м’ячів, жердин і обручів

11:00 Водні розваги з використанням допоміжних предметів: м’ячів і надувних кругів

12:00 Обід (250 калорій)

13:00 Вільний час для масажу й догляду за обличчям. Пропонуються «черевички» та «рукавички» — гарячі олійні ванночки для рук і ніг

18:00 Вечеря (275 калорій)

19:30 Мистецтва й ремесла. Місіс Джеймі Гіґдон викладає малювання натюрмортів (використовуються лише штучні фрукти)

ЛИШЕ У П’ЯТНИЦЮ: містер Александр Беґґ навчить нас робити плетені кошики з тіста (неїстівні)

Вісл-Стоп, Алабама

7 листопада 1967 р.

Генку Робертсу щойно виповнилося двадцять сім, і він уже володів власною будівельною компанією. Цього ранку він і його довговолосий приятель Трейвіс щойно приступили до нової роботи. Великий жовтий бульдозер ревів і вищав, угризаючись у землю пустиря біля будинку Тредґудів на Першій вулиці. Вони мали підготувати ділянку для прибудови червоного цегляного крила до баптистської церкви.

Трейвіс, який цього ранку вже встиг випалити два косяки, блукав навколо, штурхаючи чоботом грудки вивернутої землі, і щось бурмотів собі під ніс.

— Гей, чуваче, глянь-но на це лайно. На це велике суцільне лайно…

Дуже скоро Генк зробив перерву на обід, і Трейвіс покликав його:

— Гей, чуваче, лише поглянь на цю гидоту!

Генк підійшов і зазирнув у землю, яку щойно розрив. У ній було повно риб’ячих голів, від яких здебільшого лишилися щелепи з маленькими гострими зубами; упереміш із ними валялися висохлі курячі й свинячі черепи давно з’їдених на вечерю тварин, про яких уже давно забули.

Будучи сільським хлопцем, Генк звик до подібних видовищ, тож, глянувши, він тільки й промовив:

— Оце так-так.

Хлопець повернувся і сів, відкрив своє чорне олив’яне відерце з обідом і взявся за один із чотирьох сендвічів.

Трейвіс, досі вражений знахідкою, продовжував роздивлятися. Він став блукати серед кісток, черепів і зубів, примовляючи:

— Господи Ісусе! Тут, мабуть, сотні цих штукенцій! Що вони тут роблять?

— А я звідки, в біса, знаю?

— Дідько, чуваче! Усе це до біса дивно.

Генк, якому вже почало робитися зле, вигукнув:

— Чорт забирай, це лише купа свинячих голів! Не наїжджай на мене!

Трейвіс хвицнув по чомусь ногою й завмер як укопаний. За хвилину він дивним голосом промовив:

— Гей, Генку…

— Що?

— Ти коли-небудь чув про свиню зі скляним оком?

Генк швидко підвівся і підійшов глянути.

— Отакої… — промовив він. — А щоб я в пекло провалився!..

Кафе «Зупинка»

Вісл-Стоп, Алабама

13 грудня 1930 р.

Рут і Іджі залишили кафе й відправилися до великого будинку — відвідати матінку Тредґуд, яка занедужала. Сипсі, як завжди, прийшла посидіти з малюком. Сьогодні вона взяла з собою Артиса, свого одинадцятирічного онука з синіми яснами, аби той потім провів її додому. Він був справжнім чортеням, проте встояти перед ним вона не могла.

Була восьма година, Артис спав на ліжку. Сипсі слухала радіо й доїдала те, що лишилося від смажених хлібців із чорною патокою.

— А зараз творці нового «Ринзо Блю» з натрієм подадуть вам…

Знадвору не чути було нічого, окрім шерехтіння листя, коли чорний пікап з джорджійськими номерами та з вимкненими фарами зупинився на задньому дворі кафе.

За дві хвилини п’яний Френк Беннетт копняком відкрив двері чорного ходу й увійшов крізь кухню до задньої кімнати. Наставивши пістолета на Сипсі, він попрямував до дитячого ліжка. Жінка встала й кинулася до дитини, але