Читати книгу - "Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова"

    Тож схопив куртку й пішов геть, навіть піджак лишився десь там. Повне безглуздя зараз повернутися назад, навіть заради власної речі. 

       Напевно кожен зрозуміє мої слова, що вранці найстрашніше не похмілля з сушняком, і навіть не тремтіння рук з мігренню, а коли заходиш у власну соцмережу і приходить сповіщення, що щойно “Вас відмітили на фото”...