Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

Мірта накинулась на нього з обіймами, ледь стримуючи сльози. 

— Я бачила їх. Їх пʼятеро. Дві дівчини. Наша Алістер, ще одна, котрої я раніше ніколи не бачила, і троє чоловіків. Пʼятеро, Джосте! Тільки уяви собі!

Його обійми посилились. 

— Що ж, пʼятеро це круто… А пʼятеро плюс двоє — це сила, з якою потрібно рахуватись, так? — прошепотів чоловік.

Дивлячись через його плече на шпилі, вона не стримала емоцій. Перша сльоза скотилась по її щоці. Ось вони, шпилі, що дівчина бачила у своєму видінні. Так близько. Мірта запамʼятала, як вони виглядали з вікна будівлі, що явилась їй у видінні. Вони мають ще достатньо часу, аби знайти цей ракурс і потрапити до потрібного місця у час, коли всі зберуться. 

Серце ніяк не бажало вгамовуватись. Це буде вдруге, коли вона зустріне людей зі свого видіння у реальному житті. Першим був Джост.

Однак тоді Мірта не мала часу, аби пройнятися моментом — дівчина мала схопити його до того, як чоловік скоїть вчинок, що не виправила б вже жодна магія. А тепер…

— А що, як вони нас не приймуть? Як ми їм не потрібні? — спитала вона.

Джостів добрий сміх змусив її дещо розслабитись.

— Мірто! Заради цього дня ми пройшли три країни! Три, тільки уяви собі! Ми потрапили до Механікоса, вдерлись до одного з самих захищених місць у всій країні. Уклали угоду з президентом, й майже дістались фронту. Ми тут, в Ісоліві! Ти думаєш, ми не впораємось з переконанням пʼятьох людей? Думаєш, як за час, доки ми шукали її, їхня компанія зросла з трьох до пʼятьох, а ще двох вони не приймуть?

— Але ж вони мають не просто прийняти нас…

— Ми їх переконаємо. Я тобі обіцяю.