Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

132
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 127
Перейти на сторінку:
розділ 19

Союзники та противники

 

Третього дня другого тижня літнього «собачого» місяця до причалів столичного острова підійшло  багато кораблів. Майже весь Крилатий флот і частина Золотого, здавалося б взагалі зниклого і розбитого чи то демонами, чи якимись невідомими чудовиськами. Кораблі зайняли майже всю затоку перед палацом, змусивши потіснитися берегову охорону та особливо зухвалих купців, які комусь заплатили за зручність та захищеність особистого порту імператорів.

В інших затоках цих кораблів було менше і виглядали вони там звично, ніби й не пропадали нікуди. На кораблях одразу ж розтягли незрозумілий захист, а морякам, певне, не дозволили сходити на берег до особливих розпоряджень. Зате по сходах бадьоро й спритно збігли чергові нічні вовки і якісь незрозумілі воїни й маги, здебільшого молоді й обвішані амулетами. Всі ці люди, ніби так і треба було, спритно вигнали або скрутили, якщо йти не бажали, підлеглих різноманітних примів, адміралів які зайняли будинки захисту, порядку та закону. Усіх, хто приходив до них поцікавитись, з чого вони це роблять і на що розраховують, загарбники відправляли розмовляти з імператором. І хтось навіть сходив, не посваритися, звичайно, а натякнути на свою силу та необхідність із собою дружити і не відбирати таке хлібне місце. Але апатичного імператора ніби підмінили, він був злий, веселий і сипав покараннями та наказами, як діряве решето. Через це надвечір навіть знайшлися люди, які вирішили поставити його на місце за допомогою зброї. Знову ж таки, нападати на імператора, пам'ятаючи про його захист палацом, вони не ризикнули, але викурити загарбників, а потім поставити хлопця перед фактом, вирішили спробувати.

Загарбники викурюватись відмовилися. Вони взагалі вважали загарбниками тимчасових власників настільки важливих для імперії та столиці установ. Тому з тими, хто прийшов демонструвати силу, не церемонилися і на суд до імператора потрапила лише третина цих людей. Чверть із них, зрештою, вирушила на морське дно з каменем на ногах, як воно і належить зрадникам. Інші погодилися принести якусь дивну клятву.

І сильні власники раптом виявили, що у безглуздого хлопчиська сили більше буде.

А вже коли, ще через три дні, на площах почали зачитувати радісну звістку про те, що імператор продовжив укладений його великими предками союз з нічними вовками і якимись загадковими магами щита, власники зрозуміли, що даремно насамперед не вирушили домовлятися з Ловарі.

Здавалося, спочатку треба закріпитися і обрости союзниками в столиці, щоби більше аргументів було на користь того, що ненормальній бабі такий союз вигідний.

А виявилося, сила, як і раніше, в руках цієї баби, сила, що належить імператорам.

І той, хто зможе з нею домовитися, в результаті і утримає владу.

І всім було дуже цікаво, як зумів домовитися Ромул, який практично не залишав палацу.

Але імператор розповідати про це не збирався. А спроби напоїти молодих вовків чи магів так нічим і не закінчилися.

На всі боки зі столиці, практично відразу після страти зрадників, полетіли птахи і поспішили кораблики-кур'єри. Але більшість чи не допливла і не долетіла. Чи їх перехопили. Чи то перехопили тих, хто поспішав на допомогу союзникам. А адмірала Кереба, що з'явився через три дні, «добрий» імператор взяв і розжалував ледь не відразу після того, як він зійшов на берег. І поява його кораблів нічим не допомогла.

— Мерзенний хлопчисько, він прикидався, — цідив того вечора не надто тверезий чоловік, який втратив завдяки розжалуванню Кереба дуже велику суму, вкладену в нього й у відчеплену цим бравим адміралом частину флоту. І гроші тепер не повернеш. Тому що частину було витрачено на ремонт кораблів, які повернулися імператору. Частина на підкуп потрібних людей, які після втрати флоту вдадуть, що жодних грошей не бачили і ні про що не домовлялися. Частина на наймання воїнів і магів, які раптом виявилися недостатньо вмілими, та й їхньої кількості явно не вистачало для того, щоб щось комусь диктувати. Так що той же со-Яруна тепер у відповідь на будь-які претензії просто розрегочеться і буде абсолютно правий. — Прикидався. Чекав, поки переб'ють ворогів його батька... ворогів! Так, він розумів, що після смерті Малена щось дуже зміниться... І цю відьму у вигнання відправили спеціально. А потім він прикидався слабким і змусив усіх грати відкрито. Сволота!

Чоловік розмахнувся і шандарахнув об стіл мідним кубком так, що він сплющився. Потім обвів нетверезим поглядом кімнату.

— Союзники, потрібні союзники. Якщо встигнуть об'єднатися ті, хто набрав хоч якоїсь сили, можна буде ще пограти. Жаль, що всіх розумних вибили... і як у них вийшло? Демон чи не демон? Втім, там головне нічого не брати і не брати участь у ритуалах. Я дізнавався, мені є що запропонувати.

Чоловік усміхнувся відображенню у темному дзеркалі, жбурнув кубок на підлогу, а потім закричав поганим голосом, закликаючи Шелхву. Йому терміново була потрібна лікарка. Щоб протверезила і щоб разом із випитим вином не пішло те, що він зараз вважав осяянням.

Потрібно було терміново шукати союзників, укладати нові договори. Збирати навколо себе різну дрібноту, а потім потихеньку позбавлятися голів цієї дрібноти.

І тоді вийде кулак.

Сильний кулак.

І навіть витрачати гроші на різних недоумків не знадобиться.

Нажаль, до цієї чудової ідеї додумався не він один і наступну половину «собачого» літнього місяця Тіваш із задоволенням спостерігав за гризнею в банці з павуками. Тіваш зі своєю службою туди навіть не втручався. Самі зменшать свою кількість, а ті, хто виживе, все одно будуть на увазі.

Набагато небезпечнішими, на його думку, були ті, хто тихенько споряджав чергову експедицію на пошуки всім потрібним артефактом. Ці люди все ще вірили, що знайдений артефакт може дозволити стати імператорами.

І все б нічого, ну розважаються люди та розважаються. І глави, та й ті, хто оплачував ці експедиції, по суті особливої ​​небезпеки не становили. Але, завдяки їм, купа авантюристів збиралася разом і серед них цілком могла знайтися людина, яка одного разу вирішить не займатися нісенітницею, а використовувати ту силу, яка вже є.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 71 72 73 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"