Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

"Моя найбільша сила... моя підтримка," — думав він, знову і знову ковзаючи поглядом по її обличчю. "Ти змінила моє життя, Аліно. І тепер я ніколи не відпущу тебе."

Тихо, майже непомітно, він стиснув її руку, і хоч це був простий жест, для нього він мав надзвичайне значення. І навіть якщо він не міг ще повністю усвідомити, скільки значить для нього ця жінка, він відчував це в кожній клітині свого тіла. І тепер, коли вона була поряд, він був готовий боротися за їхнє майбутнє.

Аліна прокинулася через кілька хвилин, почувши цей ніжний рух, і побачила його погляд. Її очі зустрілися з його, і вона зрозуміла, що цей погляд був наповнений не просто вдячністю, а глибокою, безмежною прив'язаністю. Вони обидва були там, разом, і це був момент, коли всі попередні страхи й непевності здавалися не такими вже й важливими.

Дмитро уважно дивився на Аліна, його серце билося швидше, коли він слухав її слова. Вони були настільки простими, але такі важливі. "Я кохаю тебе," — тихо, але щиро сказав він. Його голос був спокійний, але в ньому звучала така сила, що Аліна не могла не відчути це всім серцем. Він так часто давав їй відчуття безпеки, тепла, що з кожним її вдихом їй ставало все ясніше, як сильно він її потребує і як важлива вона для нього.

Він замовк, його погляд не відривався від її обличчя. Він не міг не задуматись про те, що сталося за ці останні дні. Як несподівано все змінилося. Як на кожному кроці їхньої історії було більше і більше почуттів, які він не міг ігнорувати. Тепер він знову запитав: "Аліно, що ти хотіла мені сказати перед тим, як…"

Дмитро дивився на Аліну, його серце билося швидше, коли вона сказала те, що так довго тримала в собі. Її слова прозвучали тихо, але вони були настільки важливими, що він відчув, як всі його переживання, тривоги і сумніви раптово випарувалися.

"Я вагітна…" — її голос ледь тремтів, але в очах було щось більше, ніж просто сумнів або страх. Це була надія, це була довіра до нього, бажання, щоб він поділився з нею цим моментом.

Він нічого не сказав відразу, але серце його вибухнуло від радості. Все навколо, здавалося, зупинилося. Він не міг повірити, що це сталося — що вони з Аліною будуть батьками.

Тільки через кілька секунд, коли він нарешті зібрався з думками, Дмитро нахилився до неї, і його обличчя прояснилося усмішкою, яка просто не могла не відобразити всю радість, що охопила його. Його голос був наповнений теплою впевненістю, коли він сказав:

"Це найкраща новина в моєму житті. Я так радий, Аліно, ти не уявляєш, як я щасливий. Це наш з тобою шлях, і я готовий пройти його до кінця."

Аліна поглянула на нього, її серце билося у відповідь з такою ж радістю і любов'ю. Вона знала, що ця новина змінить їхнє життя, але відчувала, що з Дмитром все буде добре. Він був сильним, рішучим, і тепер, більше ніж будь-коли, вона відчувала, що разом з ним вони здатні подолати все.

"Я так боюся, Дмитре…" — тихо промовила вона, але в її голосі не було страху, більше — невизначеність і переживання за те, як це змінить їхнє життя.

Дмитро взяв її руку в свою, ніжно погладив її пальці, і сказав, дивлячись в очі:

"Не бійся, люба. Ми це зробимо разом. Я буду поруч завжди, я тебе ніколи не залишу."

Його слова прозвучали як обіцянка, і, хоч Аліна все ще відчувала в собі невеликі хвилювання, їй стало легше. Вона посміхнулася, і в її серці відразу стало тепліше, а навколо них усе начебто стало яскравішим і реальнішим.

Вони сиділи поруч, утримуючи один одного за руки, і в цей момент було зрозуміло: це був їхній шлях, і вони пройдуть його разом, долаючи всі труднощі, які життя може їм підкинути. І не важливо, що буде попереду — вони з Дмитром були готові до цього нового етапу.

Дмитра виписали з лікарні через кілька днів після того, як його стан стабілізувався. Він почувався набагато краще, але в його погляді була одна думка: якнайшвидше повернутися до нормального життя, разом з Аліною. Після всього, що сталося, він відчував, що зараз більше ніж будь-коли хоче бути з нею — підтримувати, захищати, і будувати разом майбутнє.

Коли вони повернулися до його будинку, Аліна була вражена. По всьому дому були розставлені квіти: розкішні троянди, лілії, орхідеї — наче самі квіти відчували, як важливим є цей момент для них обох. На столі лежала записка, але Аліна не одразу на неї звернула увагу. Вона вражено оглядала кімнати, розпускаючи погляд по кожному куточку будинку, відчуваючи, що це місце стало для них не просто домом, а свого роду новим початком.

Дмитро, побачивши її реакцію, усміхнувся, і погляд його став м’яким і ніжним. Він підвів її до центральної кімнати, де, крім квітів, на столику стояла маленька коробочка. Аліна не могла не помітити її.

"Я хочу, щоб цей момент залишився в нашій пам'яті на все життя", — тихо сказав Дмитро, тримаючи її руку. Він дивився на неї з таким теплом, що в Аліни серце в черговий раз забилося швидше.

Аліна подивилася на нього, і в її очах відбивалася нескінченна вдячність. Вона відчула, що цей момент стане одним із найважливіших у її житті. Дмитро, продовжуючи дивитися на неї з глибокою ніжністю, повільно нахилився, відкрив коробочку, і перед нею з'явилося маленьке золотое кільце.

"Це не просто кільце", — почав Дмитро, і його голос звучав впевнено і в той же час проникливо, — "Це обіцянка. Я хочу бути з тобою завжди, через усі труднощі і випробування. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Щоб ми разом створили наш світ, в якому будемо щасливі."

Аліна відчула, як її серце переповнює емоціями, і, на мить, вона навіть не могла відповісти. Її очі наповнилися сльозами — це були сльози щастя, радісні і непереборні. Вона мовчки кивнула, і Дмитро одразу обережно одягнув їй кільце на палець.

"Так, я хочу бути твоєю дружиною, Дмитре", — відповіла вона, і її голос був сповнений тихого захвату і вдячності.

Дмитро усміхнувся ще ширше, обійняв її і ніжно поцілував. Вони стояли в обіймах один одного, і в цей момент весь світ навколо здавався просто непотрібним. Вони знайшли своє щастя.