Читати книгу - "Стів Джобс"

та пісня, і він не схотів слухати решту альбому.

Таку збуджену реакцію Джобса можна було зрозуміти. Скаллі деяким чином став майже батьком для нього. Таким був і Майк Маркула. Таким був і Артур Рок. Того тижня всі троє залишили його.

— Все це пов’язано з його почуттям відкинутості у ранньому віці, — пізніше сказав його друг юрист Джордж Рілі. — Це глибока частина його власної міфології, і вона розповідає яким Джобс є насправді.

— Здавалося, що мене сильно вдарили, з мене вийшло все повітря, і я не міг дихати, — згодом згадував Джобс.

Втрата підтримки Артура Рока була найболючішою.

— Артур був мені як батько, — говорив Джобс. — Він узяв мене під своє крило.

Рок навчив його любити оперу, і його дружина Тоні приймала Стіва у Сан-Франциско й Аспені.

— Пригадую, якось я їхав у Сан-Франциско і сказав йому: «О Господи, будівля Банку Америки просто жахлива», а він відповів: «Ні, вона чудова» — й почав пояснювати мені, і, звичайно ж, він був правий.

За кілька років пізніше очі Джобса все ще зволожувалися, коли він згадував цю історію.

— Він обрав Скаллі, а не мене. Це дуже вибило мене з колії. Я ніколи не думав, що він покине мене.

Поганим у цій ситуації було й те, що його улюблена компанія була в руках людини, яку він уважав невігласом.

— Правління не вважало, що я можу управляти компанією, і це було їхнє рішення, — сказав він. — Але вони допустили одну помилку. Вони мали окремо вирішити, що робити зі мною, а що — зі Скаллі. Вони мусили звільнити Скаллі, навіть якщо вважали, що я був неготовим управляти Apple.

Навіть коли він уже майже перестав сумувати, почуття зради Скаллі та злість на нього лише посилювалися.

Ситуація погіршилася, коли Скаллі сказав групі аналітиків, що він уважає Джобса непідходящим для компанії, незважаючи на його посаду голови.

— З точки зору дієвості, у компанії зараз немає ролі для Стіва, і навряд чи вона з’явиться у майбутньому, — говорив він. — Я не знаю, що він тут робитиме.

Така прямота шокувала присутніх, і було чути, як залою прокотилося зітхання.

Можливо, поїздка до Європи допоможе, думав Джобс. І в червні він поїхав до Парижа, де виступив на події від Apple й узяв участь у вечері на честь Джорджа Буша-старшого. Звідти він поїхав до Італії, де разом з Тіною автомобілем їздив пагорбами Тоскани і купив там велосипед, щоб їздити на ньому самому. У Флорінції він увібрав архітектуру міста і текстуру будівельних матеріалів. Найбільше запам’яталася бруківка, яку привезли з кар’єру Казон, що біля тосканського міста Фірензола. Вона була блакитнуватого заспокійливого кольору. За двадцять років він вирішить, що підлога у більшості крамниць Apple має бути з цього каміння.

Apple II тільки почав продаватися в Росії, і Джобс поїхав до Москви, де зустрівся з Елом Айзенстатом. Були деякі непорозуміння з дозволами на експортні ліцензії від Вашингтону, і вони зустрілися з комерційним аташе Майком Мервіном. Той попередив їх, що існували суворі правила щодо спільного користування технологіями з радянськими громадянами. Джобса це роздратувало. На ярмарку в Парижі віце-президент Буш заохочував його привезти комп’ютери в Росію, щоби «викликати революцію з низів». За обідом у грузинському ресторані, де подавали шашлики, Джобс не припиняв обурюватися.

— Як це може порушувати американські закони, якщо це насправді йде нам на користь? — питав він Мервіна. — Якщо ми дамо росіянам Macintosh, вони зможуть надрукувати всі свої газети.

Джобс також показав свій безтурботний бік у Москві, наполягаючи на розмові про Троцького — харизматичного революціонера, який згодом опинився не у фаворі, і Сталін наказав його вбити. Тоді агент КДБ запропонував йому остудити свій запал.

— Не торкайся теми Троцького, — сказав він. — Наші історики вивчили ситуацію і вирішили, що не такий уже він і великий.

Та це не допомогло. Коли вони приїхали у Московський університет поговорити зі студентами про комп’ютери, Джобс почав свою промову з прославляння Троцького. Він був революціонером, з яким Джобс себе ототожнював.

Джобс і Айзенстат відвідали вечірку з нагоди Дня незалежності Америки в американському посольстві. У листі подяки, який він надіслав згодом послу Артуру Гартману, Айзенстат зазначав, що Джобс планує наступного року розширювати діяльність Apple в Росії з більшим ентузіазмом.

— Орієнтовно ми плануємо повернутися до Москви у вересні.

На якусь мить виглядало, що надія Скаллі на те, що Джобс стане «глобальним натхненником», рушиться. Але насправді так не було. На вересень уже планувалося щось інше.

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

NEXT

Прометей рве пута

Пірати покидають судно

Після повернення з Європи у серпні 1985 року, коли він усе ще мудрував над тим, що робити далі, Джобс домовився про зустріч із Полом Берґом, біохіміком зі Стенфорда, щоб обговорити з ним останні досягнення генної інженерії — зрощення генів, генетично-модифіковані організми тощо. Берґ пояснив, наскільки складно було проводити досліди в біологічній лабораторії, де від початку експерименту до отримання результатів інколи проходили тижні.

«Чому ж ви не симулюєте їх на комп’ютері?» — запитав Джобс. Берґ відповів, що комп’ютери з такими можливостями задорогі для університетських лабораторій.

— І він раптом захопився цією ідеєю, — згадує Берґ. — Джобс надумав започаткувати нову компанію. Він був молодий, багатий, і йому треба було придумати, що робити решту свого життя.

Джобс уже дізнавався у науковців про їхні вимоги до комп’ютерів. Він цим цікавився від 1983 року, після відвідання відділення комп’ютерної науки у Брауні, де він показував можливості Macintosh. Тоді йому повідомили, що, аби приносити якусь користь в університетських лабораторіях, машина ця має бути набагато потужнішою. Мрією дослідників-науковців було мати потужний і персональний комп’ютер водночас. Як начальник відділення Macintosh, Джобс запустив проект із розробки такого комп’ютера, який прозвали Big Mac. Планували використовувати операційну систему UNIX та робоче середовище Macintosh. Але, після того як Джобса поперли з Macintosh, його наступник — Жан-Луї Ґассе — закрив проект Big Мас.

Коли це трапилося, Джобс отримав дзвінок від Річа Пейджа, який тоді працював над мікросхемою для Big Мас. Це була одна з останніх бесід, які Джобс мав із працівниками Apple. Вони у розпачі підштовхували його створити нову компанію — знову самому бути при ділі та їх таким чином урятувати. Ця ідея почала потроху втілюватися безпосередньо перед Днем праці (загальнонаціональне свято у США, відбувається у перший понеділок вересня. — Прим, пер.), коли Джобс поговорив із Бадом Тріблом, керівником відділу програмного забезпечення в первинному Macintosh, і підняв ідею створення комп’ютера, що