Читати книгу - "Пірат"

нього і пропороло кобилу і як кобила впала на коліна від несамовитості шаленого приступу.

Він потяг її за волосся назад так, щоб її шия витяглася дугою, а потім розчавив у неї під носом ще одну ампулу. І знов її пойняли оргазми.

Вона почула, як він розчавив ще одну ампулу. Але вже не для неї, а для себе. Потім вона відчула, як його пружність ввігналася в неї і його тіло шалено рвонулося вперед, притиснувшись до її сідниць.

Від болю та від несамовитості оргазму в неї вихопився зойк, а він продовжував встромлятися в неї все глибше. Потім від натиску, як і та кобила, вона впала.

Опісля вона непорушно лежала на своєму боці ліжка, біль тремтіння в її тілі поволі вщухав. Він теж мовчав. І не ворушився. Між ними не було ніякого спілкування.

За хвилину він заговорив. Його голос був спокійний, ніби між ними нічого не сталося.

— Тепер, бабо, ти розумієш, де твоє місце?

Вона відчула, як очі наповнилися слізьми.

— Так,— прошепотіла вона ледве чутно.

Отак з тих пір і повелося. То вже більше не був акт любові, навіть не акт жорстокості. То було просто утвердження над нею його влади.

Сталося те в кінці літа, і тоді ж таки вона знайшла свого першого коханця. Після того все пішло як по-писаному. Хоча лише з небагатьма вона отримувала задоволення. Та все ж існувало щось, що вона отримувала. Чи було це правдою, чи ні, чи вона відчувала це, чи ні, чи вона платила їм, чи ні, та з їхнього боку то був вияв до неї любові.

А це було щось таке, чого Бейдр уже не виявляв давно.

Розділ чотирнадцятий

Її розбудило дзижчання електробритви. Джордана перевернулася на інший бік. Через прочинені двері, які вели до ванної, вона побачила, що він стоїть перед дзеркалом, його талія і плоский живіт були обмотані рушником. На його обличчі був знайомий зосереджений вираз. Здавалося, що процес гоління захопив його повністю.

Вона сіла в ліжку і потяглася за сигаретою. Це були дивні вихідні. Дивні тому, що були хвилини, коли, здавалося, вони досягали тієї близькості, яка існувала між ними колись. Та кожного разу, коли таке бувало, та чи інша подія відволікала їх і зводила їхні почуття нанівець.

На протязі цих вихідних вони два рази займалися любощами. Першого разу все зіпсувала вона, коли їй захотілося болю.

— Зроби мені боляче,— сказала вона і, мовивши це, відчула, як він скам'янів.

Другого разу це сталося напередодні увечері, після того як вони випалили по сигареті Джабіра. Цього разу вона була готова. Гашиш розслабив її, і вона чулася загальмованою і невимушеною. Вона просто хотіла прекрасної і простої любові. Вона просто хотіла, щоб він був таким, яким він був тоді, коли вони стрілися вперше.

Та сталося зовсім не так. Взяв він її грубо, просто різко встромившись у неї. Три рази він входив і виходив з неї, а на четвертий раз спорожнився. Заскочена його поспіхом, вона здивовано поглянула йому в лице. Воно було байдужим, ніби з ним нічого і не коїлося. Вона не прочитала на ньому ні радості, ні задоволення.

Через мить він перекотився на свою половину ліжка і дав хропака. Вона довго лежала без сну та все думала про той перший раз, коли він оволодів нею без любові, змусивши її відчути себе нічим іншим, як тільки вмістилищем його власної потреби та зручності. Тоді він дав ясно зрозуміти, що отак буде і надалі. До цих вихідних так воно й було.

Вона мала надію, що після першої невдачі до них ще прийде краща нагода побути разом. Та цьому бути не судилося. Чого він жадав від неї на початку цих вихідних — скінчилося. І вона гадала: чи у неї буде ще коли-небудь така нагода.

Він вийшов з ванної мокрий з-під душу і поглянув на неї згори вниз.

— Цього ранку ми летимо в Лос-Анджелес,— кинув він недбало. — Які твої плани на опісля?

Він поводився так, ніби вони були чужими.

— Приємно було зустрітися з тобою,— сказала вона. — Плекаю надію на подальші зустрічі.

На його лиці з'явився збентежений вираз.

— Що ти сказала?

— Нічого. Я не лаштувала жодних планів.

— Ти повернешся назад, до Франції?

— А їй? — спитала вона. — Було б зовсім непогано, коли б ти навістив дітей. Тебе не було там ціле літо, і вони нудьгують за тобою.

— Я не можу,— різко сказав він. — Якраз зараз тут дуже багато роботи. Окрім того, цієї осені я маю намір провести з ними деякий час у Бейруті. Я пробуду там щонайменше шість тижнів.

— Кілька днів важили б для них багато.

В його голосі почулося роздратування.

— Я сказав, що не можу марнувати час,— він попрямував через усю кімнату до платяної шафи і дістав звідти сорочку. — Можливо, я буду змушений терміново вилетіти до Японії.

— Я ніколи не була в Японії. Я чула, що то чарівна країна.

Він застібав сорочку.

— Токіо — то дурдім,— сказав він ухильно. — Страшний вуличний рух і кругом такий натовп, що навіть дихати не можна.

Вона облишила цю тему. Брати її з собою він не хотів.

— Гадаю, що на декілька днів я змогла б залишитися в