Читати книгу - "Чтиво"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тут було жваво, бо зібралося, як йому здалося, майже все населення Східної Злабії. Здебільшого вони були дуже схожі на своїх братів із-за кордону, хіба що були гладшими. Вони щось жували і пили газовані напої, штовхали дитячі візочки і паркували автівки дивного вигляду біля стовпчиків на узбіччі. Біля казино в стилі джунглів Амазонки натовп аплодував і фотографував команду рожевих дельфінів, що розрізала блакитну воду штучного озера, виконуючи синхронні хореографічні па-де-де в повітрі.
Найбільше казино розташувалося в кінці вулиці. Його оздобили в стилі «Василія Набочки». Перед ним стояла велетенська золота статуя князя. В одній руці він тримав коренеплод, в іншій — меч. Хоча символіка давала ясно зрозуміти, хто це такий, обличчя його трохи нагадувало обличчя Климента Тітиїча.
Лімузин зупинився. Підбігли службовці, щоб їх зустріти. Пфефферкорна під дулом пістолета провели всередину. Вони пройшли повз автомати, що деренчали і дзенькали, до торгівельної зони. Сейворі йшов попереду. Вони увійшли до чоловічої галантереї, оздобленої темним деревом і бронзовими рейками. Пфефферкорну дали зв’язку зразків тканин і змусили залізти на дерев’яний ящик. З’явився кравець і почав знімати мірки.
— Вибирай краще,— сказав Сейворі.— Костюм буде на фото.
Пфефферкорн вибрав стриманий блакитний. Кравець кивнув, схвалюючи, і зник.
Пфефферкорна відвели в спа-салон. Під дулом пістолета зробили масаж гарячими камінцями. Він кілька разів проплив уздовж басейна з морською водою, також під дулом пістолета. Вуса відклеїлися, відкривши напівзагоєну рану. Він лишив вуса плавати на поверхні води.
Вони повернулися до галантереї. Його знову поставили на дерев’яний ящик для примірювання. Кравець щось намалював на ньому крейдою.
— Тобі колись шили костюм? — запитав Сейворі.
Пфефферкорн похитав головою.
— І масаж гарячими камінцями також ніколи не робили.
— Усе вперше.
Кравець пообіцяв закінчити до ранку.
Останньою зупинкою був внутрішній двір казино — чудова площа з чорного граніту, по центру якої росло низеньке деревце.
ТУТ ЗНАЙШОВ ВІЧНИЙ СПОКІЙ
ВЕЛИКИЙ ГЕРОЙ
БАТЬКО І ВИЗВОЛИТЕЛЬ
СЛАВНОГО ЗЛАБІЙСЬКОГО НАРОДУ
КНЯЗЬ ВАСИЛІЙ
«ЯК КОРІНЬ, НАБРЯКАЄ МОЄ СЕРЦЕ,
КОЛИ Я БАЧУ ОБЛИЧЧЯ МОЇХ ЛЮДЕЙ.
ЯК ОСИРОТІЛЕ КОЗЕНЯ, ПЛАЧЕ ВОНО ВІД ГОРЯ»
(ПІСНЯ СХХ)
Пфефферкорн і Сейворі схилили голови.
— Ну от,— сказав Сейворі. Вечірку закінчено. Вони увійшли в ліфт. Один з охоронців натиснув кнопку тринадцятого поверху. Поруч із нею була невеличка табличка.
«14: СЛУЖБОВИЙ ПОВЕРХ/
НОМЕР ДЛЯ МОЛОДЯТ/ КАМЕРА СМЕРТНИКІВ»
Глава вісімдесят сьомакамері смертників Пфефферкорна можна було подивитися будь-який фільм, було там біде, клімат-контроль і шовкові простирадла. Як на людину, що її скоро публічно розстріляють, він не відчував страху. І не сердився, принаймні на Тітиїча, який урешті-решт був варваром, автократом, що злетів з котушок і діяв за вказівкою дорогої американської консультаційної компанії. Він відчував велике розчарування в собі. Провалив місію, підвів Карлотту, свою дочку і весь вільний світ.
Він часто уявляв, як звертається до своєї геніальності, щоб утекти з небезпечної ситуації. Тепер, коли він опинився саме в такій ситуації, зрозумів, якими дурними були його фантазії. В реальному житті злі викрадачі не забувають замкнути двері. Вони не лишають випадково цілий асортимент запчастин, з яких можна кмітливо сконструювати самостріл. Він лежав на зручному ліжку і розмірковував над фразою «герой гостросюжетних детективів». Вона означала, що герой не просто пройшов крізь серію цікавих подій. Вона означала, що герой активно діяв, тобто робив щось. Але що міг зробити герой гостросюжетних детективів,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чтиво», після закриття браузера.