Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Ти мені наказала робити тобі масаж? – чую у голосі незвичну інтонацію.

- Взагалі-то я попросила, але якщо тобі так не хочеться, можеш не робити, - перевалююся знову на спину, створюючи байдужий вигляд.

Дженард завмер наді мною з виразною складкою між бровами. Стоїть навколішки на ліжку, продовжує хмуритися.

- Зроби так ще раз. Накажи мені щось, дивлячись у вічі.

- Тобі, я бачу, сподобалося, - посміхаюся, - а з масажем що не так?

- Давай, накажи.

- Трахни мене в рот.

Він похитав головою, ніби змахнув марення.

- Ні, Аліто, давай щось інше, швидке. Я трахну тебе пізніше, і до цього мене примушувати не потрібно.

- Наказати щось швидке? До чого ти ведеш? – я правда не розумію, що це у нас за дивна розмову.

- Перевіряю здогад.

Я подумала б, що він жартує, якби не цей серйозний погляд. Навіть складки горизонтальні на лобі промальовувалися. Чекає та підганяє очима.

- Ну гаразд, перестав торшер у правий кут, - говорю з посмішкою.

Дженард підвівся, виконав необхідне, але надто механічно, наче робот. У кожному русі відчувається, що робити цього не хотів і збирався.

І що він мені цим довів? Хоче сказати, що готовий на все заради мене? Торшер пересунути – будь ласка. І в коханні зізнатися – легко.

- Ти ще не зрозуміла? - Ох вже ці загадки в словах. - Ти наказуєш очима, змушуєш мене виконувати.

- Так, - весело відповідаю серйозному чоловікові, губи викривила до неможливості.

- Аліто, я серйозно. Твої спалахи очима - це навіювання. Ти гіпнотизуєш очима, підпорядковуєш за допомогою магії.

- Якби це було так, ми не розмовляли б. Мій рот був би вже зайнятий.

- Без жартів, дівчинко. У тебе відкрилася нова здатність.

- Тобто вся ця гра в пані була магією? – я розчарована, навіть нова сила мене зараз не потішить.

- Ні, спочатку все було у рамках гри. Але коли ти дивишся у вічі, тоді висловлюєш наказ. У грі я майже не дивився на тебе.

- Мені це сподобалося, - задоволена собою, що скажеш. - Не те, що не дивився, а загалом гра.

- Мені теж, - куточки його губ піднялися, ямочка на підборідді стала помітнішою. Зачаровує мене однією деталлю.

- Ти робив це раніше? - вже передчуваю позитивну відповідь.

- Так, - загадково, без подробиць, тобто, без найсолодшого.

- Не можу уявити, що ти ось так можеш комусь підкорятися, - це я ще не сказала, що мені таке гидко уявляти.

- Тоді батіг був у моїх руках, - хм, от, значить, як. У це вірю з великим задоволенням, аж до кольок унизу живота. Вже хочу спробувати.

- А в коханні, значить, зізнався, бо я змусила? - Ось це вже прикро визнавати.

- Дівчинко, ти ж знаєш мої почуття. Той громовержець тобі їх показав, - сказав зло, але розумію, що злість не на мою адресу, - перш ніж я сам того хотів.

- Виходить, ти просто повторив те, що я сказала?

- Так, опиратися погляду вовчиці непросто, але я вже навчився. Коли розумієш, що діється, тоді простіше.

Я не відповіла, зникла у ванній, голосно грюкнувши дверима. Це має йому красномовно натякнути, що я образилася. Саме тому, що слова кохання він промовив під примусом.

- Пробач, дівчинко, повернися, - стукає у двері, а я взагалі-то не замикалася. Зрозумів він це напрочуд швидко, зайшов слідом. Ну а раптом я на унітазі важливі справи роблю? Звичайно, зараз ні, він застав мене біля ванни, але все могло бути.

- Хочеш прийняти ванну?

- Якщо разом з тобою, - бачу в очах благання вибачити. На нього взагалі не схоже, тим більше знаю, що сам планує втекти від мене. Зараз якось надто пом'якшав. Може, чай так впливає?

Ми прийняли ванну, не без інтимних ігор, звісно. Було цікаво. Я навіть розповіла про те, як сама любила бавитись ось так у ванні. Прочинила затишну шафку, показала всі свої "дорослі іграшки". Посміявся мій чоловік, але одним приладом зацікавився, навіть у спальню прихопив, повідомивши мені, що сьогодні бути подвійному проникненню.

Ой, налякав.