Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

у банк під відсотки або ж вкласти у якусь справу, а не вдома тримати, хоча дона Жіза вважає, що життя з часом і цього її навчить. Завжди надмірно відверта дона Жіза, яка не вміла тримати язика на припоні та ще й обожнювала покритикувати чужі помилки, назвала такі дії дони Флор відсталістю, а на додачу сказала: «Одного дня вона дограється і якийсь злодюжка пронюхає про гроші й обкраде її. Ото матиме науку!»

Яким же це треба бути негідником, заперечив їй Принц, щоб обікрасти таку добру, порядну і безкорисливу вдову. Для нього ж така проста і безпосередня дружина — це найзаповітніша мрія. Отак розмовляючи, дона Жіза розповіла йому про всі коштовності й прикраси дони Флор: і про французьке бірюзове намисто, і про старовинні золоті сережки зі справжніми діамантами — єдина дорога серцю тітки Літи річ, окрім котів, саду та чоловікових акварелей. Оскільки сама тітка Літа ніколи не надягала тих сережок, то й постановила залишити їх у спадок племінниці, вирішивши віддати їх доні Флор, щоб та могла носити їх, коли заманеться. Віддала, проте не подарувала, адже то було єдине, що вони мали на чорний день: на випадок тривалої хвороби чи пожежі, чи ще якогось лиха. Бо хто від цього застрахований?

Спілкування закінчилося тим, що дона Жіза пообіцяла замовити за Принца слівце, щоб його було вислухано і почуто. Також пообіцяла будь-що вмовити дону Флор прийняти того псевдоітабунця бодай задля того, щоб в очі відмовитися від заручин і заміжжя. А Принцу більшого й не треба було: щодо свого красномовства та чарівливості він не сумнівався, адже ще жодного разу не зазнав поразки. Нехай лише йому дадуть можливість висловитися, тоді заручини таки відбудуться, отже, грошенята вдови від нього нікуди не дінуться, адже ще жодна жінка не встояла перед його чарами.

Того вечора після занять Марилда ввімкнула у вітальні дони Флор світло, радіо, відчинила вікно: наполегливого залицяльника під ліхтарем уже не було. Марилда гукнула дону Флор і показала порожній тротуар.

Дона Флор переповіла, як вона вигнала цього нахабу, демонстративно зачинивши вікна перед його носом. Розповідаючи цю історію, вона крадькома глипала на вулицю. Глибоко в душі вона була трохи розчарована: яке ж це кохання, якщо чоловік здається перед першою ж перешкодою? Навіть Педро Боржес свого часу робив усе можливе, щоб домогтись її уваги. А яка вона з ним була жорстока! Листи повертала, від подарунків відмовлялася, грубіянила, а він уперто наполягав на своєму і навіть прийшов до неї з обручками. Оце було справжнє кохання! А цей, бачте, пішов, щойно перед ним зачинили вікна…

Ніби ненавмисне, дона Флор кілька разів підходила до вікна і задоволено відзначала, що не помилилася з висновками: незнайомець більше не приходив.

Перед сном дона Флор байдуже знизила плечима: що ж, так то й так. Якщо вона справді не планує знову виходити заміж, то чи варто цікавитися шанувальником, що його почуття такі непевні? Таке марнославство не прикрашає жінку в її становищі.

Уперше за весь цей час вона не заснула міцним, благодатним сном. Лежачи з розплющеними очима, дона Флор болісно міркувала. Якщо бути відвертою, чи й справді вона така невідступна в своєму небажанні виходити заміж і щасливо жити самотньою, не наважуючись на нову шлюбну авантюру? Безперечно! Вона так вирішила і край! Не варто про це й думати, не лише сумніватися. Вона була така переконана в правильності свого рішення, так щиро насміхалася над кандидатами в наречені, яких невпинно пропонували їй подруги та сусідки, над доною Динорою, яка пророкувала їй шлюб із достойним та заможним сорокарічним чоловіком. Аж тут раптом вона втрачає сон через якогось бевзя, який стовбичив під її вікнами?

Наступного дня, рано вранці, схвильована дона Жіза забігла до дони Флор, щоб докладно переповісти розмову з псевдокомерсантом з Ітабуни. Вона ледь дочекалася ранку, а вчора, хоч би як хотіла, але прийти не змогла, бо тричі на тиждень вечорами викладає інтенсивний курс англійської мови, а це дуже втомлює і виснажує немолоду дону Жізу.

Після безсонної нічки невиспана дона Флор слухала її неуважно, тамуючи головний біль. Це вона має його прийняти і вислухати наміри і пропозиції? Але який у цьому сенс, якщо вона вирішила більше не виходити заміж? Тільки даремно гаяти свій час. Дона Жіза розпиналася, переконуючи її, наводячи безліч аргументів на користь закоханого молодика, закликала її до розважливості й урешті таки вмовила поки що не відмовляти йому остаточно. З поваги до подруги дона Флор пообіцяла добре подумати і не проганяти залицяльника. Потім прийшла дона Норма, яка хотіла позичити дріжджів на пиріг й охоче долучилася до бесіди. Багатий комерсант із Ітабуни? Ви тільки погляньте, яка ж оманлива буває зовнішність і як можна помилятися в людях… Дона Норма сприймала його, як порожнє місце, а він насправді серйозна і солідна людина, добре забезпечений і вихований, чудовий претендент. Але ж такий змарнілий і блідий, а те його обличчя…

— Флор, ти мені, звісно, вибач… Може, тобі це буде неприємно… Та невже колір його обличчя не нагадує тобі дитячого лайна?..

Увечері Принц знову мов приріс до ліхтаря, він радісно всміхався і очей не зводив з вікон дони Флор. Зауважив, що кілька разів дона Флор промайнула з кокетливим бантиком у волоссі, і сприйняв це за хороший знак. Того вечора учениці дони Флор зауважили, що їхня зазвичай спокійна та усміхнена викладачка нині якось незвично стурбована. Втім, це можна було пояснити: дона Флор страшенно погано спала, у неї розколювалася від болю голова, а серцебиття було таке нестримне, що, здавалося, серце от-от вистрибне з грудей. Дона Даґмара, жвава і вродлива торохтійка, спостережлива і гостра на язик учениця, лукаво зауважила:

— Схоже, у вас вдовина мігрень, люба моя, так буває, коли не вистачає чоловічого тепла в ліжку, але не переймайтеся, від неї є чудові ліки — заміжжя…

— Заміжжя? Та боронь Боже…

— Не хочете заміж, то й не треба… Ви ж знаєте, що ці ліки можна приймати і без заміжжя. Хай там як, цьому дому явно бракує чоловіка, — і дона Даґмара весело розреготалась.

Слідом за нею зайшлася сміхом уся група. Дона Флор відчула, що червоніє, немов злодійка, яку заскочили на гарячому, або ж брехуха, яку щойно викрили. Невже, забувши про гідність і скромність, що личать достойній удові, вона своєю поведінкою показала, як їй бракує тепла, як вона, немов вулична дівка, ладна віддатися першому-ліпшому? Невже через її веселі жарти над сусідками-свахами і віщуваннями дони Динори склалося враження, начебто її розбирає нетерплячка кинутися в ліжко з чоловіком або коханцем? Але ж це