Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

це була просто ще одна атмосферна деталь? Заінтригований, я вирішив досліджувати далі.

Я відтягнув шафу гри від стіни і побачив, що кабель відключений від мережі. Я включив його назад у розетку і зачекав, поки гра завантажиться. Все ніби працювало нормально.

Коли я засовував автомат на місце, то дещо помітив. На верхній частині корпуса, на металевих скобах, які утримували скло, лежав один четвертак. Дата на монеті — 1981 рік, коли був випущений «Pac-Man».

Я знав, що у вісімдесятих було прийнято класти четвертак на автомат, щоб зарезервувати за собою наступну гру. Але коли я спробував його взяти, то не зміг зрушити. Він наче був приварений.

Дивно.

Я кинув табличку «Не працює» на сусідній автомат «Galaga» і подивився на монітор, який демонстрував лихих привидів гри: Інкі, Блінкі, Пінкі і Клайда. У верхній частині екрана показувався найкращий результат — 3,333,350 очок.

Кілька речей були дивними. У реальному світі автомати «Pac-Man» не зберігали рахунок, якщо були відключені від живлення. І лічильник повинен був обнулитися після 1,000,000 очок. Але ця машина відображала рахунок у 3,333,350 очок — не вистачало всього 10 очок до найвищого можливого результату в «Pac-Man».

Єдиний спосіб побити цей рахунок — зіграти ідеальну гру.

Я відчув, як мій пульс пришвидшився. Я таки щось знайшов. Свого роду великоднє яйце, приховане всередині цієї старої монетної відеогри. Це не було те саме великоднє яйце. Просто якесь великоднє яйце. Свого роду виклик або головоломка, яку, я був майже впевнений, створив і розмістив тут Галлідей. Я не знав, чи вона мала щось спільне з Нефритовим ключем. Це взагалі могло бути не пов’язано з «яйцем». Але був тільки один спосіб дізнатись.

Потрібно зіграти ідеальну гру «Pac-Man».

Це було непросто. Потрібно було зіграти всі 256 рівнів відмінно, аж до фінального розділеного екрану. І з’їсти всі можливі точки, енерджайзери, фрукти і всіх привидів, які зустрінете по дорозі, не втративши жодного життя. За шістдесят років в історії гри було задокументовано менше двадцяти ідеальних ігор. Одна з них, найшвидша ідеальна гра коли-небудь зіграна, належала Джеймсу Галлідею — всього чотири години. Він зробив це на оригінальному автоматі «Pac-Man» в кімнаті відпочинку «Gregarious Games».

Я знав, що Галлідей любив цю гру, тому вивчив «Pac-Man» досить добре. Але мені не вдалося зіграти ідеальну гру. Звичайно, я ніколи насправді сильно не старався. Досі не було вагомих причин.

Я відкрив свій щоденник Грааля і розгорнув всі дані про «Pac-Man», які зібрав. Оригінальний код гри. Не скорочена біографія дизайнера, Тору Іватані. Кожен написаний до гри посібник. Кожен епізод мультсеріалу «Пекмен». Інгрідієнти пластівців «Pac-Man». І, звичайно ж, схеми. У мене було повно схем та діаграм гри, і сотні годин архівованих відео з кращими гравцями «Pac-Man» в історії. Я вже вивчив багато цього матеріалу, але пройшовся знову, щоб освіжити пам’ять. Тоді згорнув щоденник Грааля і зміряв поглядом автомат перед собою, як стрілець оцінює суперника.

Я потягнувся, покрутив головою і шиєю, та похрустів кісточками пальців.

Коли я опустив четвертак у лівий слот гри, вона видала знайомий електронний біп!. Я натиснув на кнопку «Перший гравець», і на екрані з’явився перший лабіринт.

Правою рукою я обхопив джойстик і почав грати, лабіринт за лабіринтом керуючи своїм протагоністом у формі піци. Вака-вака-вака-вака.

Моє синтетичне оточення розчинилося, коли я зосередився на грі і загубився у древній двовимірній реальності. Як і з «Dungeons of Daggorath», я зараз грав у симуляцію в симуляції. Гру в грі.

* * *

У мене було кілька невдалих спроб. Я грав протягом години або навіть двох, а тоді робив одну невелику помилку і вже потрібно було перезавантажувати машину і починати все спочатку. Але зараз була моя восьма спроба, і я грав вже шість годин поспіль. Я був в ударі, наче Доккен. Поки що гра йшла ідеально. Двісті п’ятдесят п’ять рівнів і жодної помилки. Мені вдалося з’їсти всіх чотирьох привидів і всі енерджайзери (до вісімнадцятого лабіринту, коли вони перестають синіти) і зібрати кожен бонусний фрукт, пташку, дзвіночок та ключ, при цьому не втративши жодного життя.

Це була найкраща гра в моєму житті. Так і було. Я відчував це. Все було на своєму місці. Це був мій зоряний час.

У кожному лабіринті, трохи вище стартової позиції, була пляма, де можна було «сховати» Пекмена до п’ятнадцяти хвилин. У цьому місці привиди не могли його знайти. Завдяки цьому прийому мені вдалося за останні шість годин зробити дві швидкі перерви на їжу і туалет.

Коли я прокладав шлях через 255-ий рівень, зі стереосистеми залунала пісня «Pac-Man Fever». На обличчі розтягнулася усмішка. Це був такий собі невеликий жест визнання від Галлідея.

Дотримуючись перевірених ходів, я повернув джойстик вправо, ковзнув у секретні двері, виринув з протилежного боку і скерував його прямо вниз, щоб зібрати кілька останніх крапок на екрані. Я зробив глибокий вдих, коли контур блакитного лабіринту почав пульсувати білим. А тоді побачив його — легендарний розділений екран. Кінець гри.

Раптом, у найменш своєчасний момент, який тільки можна уявити, на екрані з’явилося сповіщення про зміну на Табло, всього за кілька секунд після початку фінальної гри.

З’явилися десять топових позицій, які перекрили мій екран з «Pac-Man», і я встиг побачити, що Ейч другим знайшов Нефритовий ключ. Його результат підскочив до 19 000 очок, що перенесло його на друге місце і посунуло мене на третє.

Якимось дивом мені вдалося не програти. Я залишився зосередженим на грі.

Я сильніше вчепився у джойстик, не дозволяючи цьому знищити мою концентрацію. Я вже майже закінчив! Щоб здобути найвищий результат, потрібно тільки отримати останні 6,760 можливих очок з останнього спотвореного лабіринту.

Моє серце калатало в такт музиці, поки я зачищав ліву, непошкоджену частину лабіринту. Тоді я перейшов до викривленої правої половини, скеровуючи Пекмена крізь піксельний