Читати книгу - "Хранителі"

Ейнштейн загрозливо загарчав. Він почав щосили бити лапою по журналу, незграбно перегортати сторінки, поки не закрив його, щоправда, вже добряче понівечений.

— Що такого особливого у цій світлині? — запитала Нора.

Ейнштейн лише дивився на журнал і ледь тремтів.

Нора терпляче відкривала його на тій же сторінці, а Ейнштейн постійно закривав.

Нора знову відкрила те зображення.

Ейнштейн утретє закрив журнал, відтак схопив зубами і виніс з кімнати.

Трейвіс і Нора пішли за ретривером на кухню і побачили, що він прямує до відра для сміття. Поставивши лапу на педаль, пес почекав, поки відкриється накривка, відтак впустив журнал, а коли зняв лапу з педалі, накривка закрилася.

— Що відбувається? — поцікавилася Нора.

— Гадаю, він точно не схоче дивитися цей фільм.

— Наш четвероногий волохатий кінокритик.

Цей інцидент трапився у четвер увечері. Після обіду в п’ятницю відчай Трейвіса та ретривера дійшли до точки кипіння.

Час від часу Ейнштейн проявляв свій нечуваний інтелект, але іноді поводився як звичайний пес. Ці коливання між геніальністю й ідіотизмом виводили Трейвіса та Нору з себе, позаяк вони знали, наскільки він розумний. Трейвіс уже почав думати, що краще прийняти ретривера таким, яким він є: так, пес іноді показував свої дивовижні трюки, але не слід від нього постійно цього очікувати. Найімовірніше, таємницю інтелекту Ейнштейна їм ніколи не розгадати.

Але Нора не втрачала терпіння. Вона постійно нагадувала, що Рим теж не одразу будувався і, щоб домогтися результату, потрібні рішучість, наполегливість і час.

Коли Нора починала читати ці лекції про наполегливість та терпіння, Трейвіс утомлено зітхав, а Ейнштейн позіхав.

Проте Нора була ще тим впертюхом. Коли вони переглянули всі картинки у книгах та журналах, вона підібрала ті, на які реагував Ейнштейн, а тоді розкидала їх по підлозі й вони разом спробували знайти зв’язок між ними.

— Тут зображено все, що відіграло велику роль у його минулому, — сказала Нора.

— Не впевнений, — промовив Трейвіс.

— Але ми просили його це зробити, — заперечила Нора. — Ми попросили його показати картинки, які можуть розповісти щось про його походження.

— А він справді розуміє правила гри?

— Так, — упевнено сказала Нора.

Пес гавкнув.

Нора взяла Ейнштейна за лапу і поклала її на світлину зі скрипкою.

— Добре, собацюро. Ти пам’ятаєш скрипку, і це означає, що вона для тебе була важливою.

— Може, він виступав у «Карнеґі-хол»? — припустив Трейвіс.

— Припини.

Нора звернулася до собаки:

— Гаразд. А скрипка якось пов’язана з іншими картинками? Чи існує якийсь зв’язок з іншими картинками, щоб ми зрозуміли значення скрипки?

Ейнштейн уважно подивився на неї, наче роздумуючи над її питанням. Потім він пройшов через кімнату, обережно маневруючи поміж рядами розкладених на підлозі світлин. Він обнюхував журнали, крутячи головою, поки не знайшов зображення портативного касетного програвача «Соні». Відтак поклав лапу на світлину і подивився на Нору.

— Є очевидний зв’язок, — промовив Трейвіс. — Скрипка — музичний інструмент, а касета її програє. Як для собаки, це дивовижна здатність асоціативно мислити. Але хіба це якось пов’язано з його минулим?

— Я впевнена, що так, — сказала Нора і звернулася до Ейнштейна: — А у твоєму минулому хтось грав на скрипці?

Пес витріщився на неї.

— У твого колишнього хазяїна був такий касетний програвач? — уточнила вона.

Пес продовжував витріщатися.

— Може, якийсь скрипаль із твого минулого записував музику на касети?

Пес кліпнув і заскавчав.

— Гаразд, — сказала Нора. — Чи є ще якась картинка, що пов’язана у тебе зі скрипкою та магнітофоном?

Ейнштейн кілька хвилин дивився на рекламу «Соні», наче роздумуючи, а потім подибав проходом між двома рядами інших картинок і зупинився біля розгорнутого журналу з рекламою «Блу кросс»[45].

На світлині лікар у білому халаті стояв біля породіллі з немовлям. Вони посміхалися, а дитина виглядала спокійною і невинною, неначе Ісус.

Нора підповзла до собаки й запитала:

— Ця світлина нагадує тобі про сім’ю, в якій ти жив?

Пес витріщився на неї.

— У тій сім’ї були мати, тато і немовля?

Пес продовжував витріщатися.

Сидячи на підлозі й обіпершись об диван, Трейвіс сказав:

— Ба, та ми маємо справу з реінкарнацією. Може, Ейнштейн досі пам’ятає, як у минулому житті він був лікарем, матір’ю або дитиною.

Нора навіть не спромоглася на відповідь.

— Дитиною, що грала на скрипці, — додав Трейвіс.

Ейнштейн сумно заскавчав.

Нора, стоячи навкарачки навпроти ретривера всього за якийсь метр, пропустила повз вуха його дотепи.

— Гаразд, такий підхід нам нічого не дає. Недостатньо просто пов’язати дві картинки. Нам треба розпитувати про ці картинки, щоб якось отримати відповідь.