Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

був не уламком. Наближення корабля віщувало щось очікуване і незнайоме і Стрілець А завмер в нерішучості. Ніколи раніше в сферу його володінь не заходило нічого подібне.

Трансформувавши щупальця в прозорі тонкі промені світла, Стрілець А проник через зовнішній панцир апарату всередину і наткнувся на істот, що знаходились в ньому.

Він був вражений, бо вперше за час свого існування зіштовхнувся з живою матерією, вловив імпульси думок тих, що наближалися і вловив дивні відчуття, назви яким він не знав і пояснити яких не міг.

Трансформувавши промені в непомітні волокна, він обережно проник в епідерміс, дістався до периферичних нервів, далі до спинного мозку, далі до головного. Він був подивований складністю і водночас крихкістю будови організму прибульців.

Вперше Стрілець А зустрівся з мислячим об’єктом і не хотів його втратити. Він провів деякі розрахунки і усвідомив усю загрозу, яку становить його енергетичне поле для прибульців. Тоді він миттю спорудив невидиму захисну стіну, що мала охороняти гостей від нього ж самого і розпочав свій новий експеримент.

Стрілець А по черзі підключався до кожного і зчитував інформацію з мозку з дитячим захопленням. Виявилося, що мініатюрні і крихкі матеріальні тіла таїли в собі світ більший, ніж вміщував він, хоча мав порівняно з ними гігантські розміри.

В одну мить він побачив життя п’ятьох — від народження до сьогодення, сприйняв трильйони образів, цілий спектр невідомих досі відчуттів сколихнув його поверхню і змусив її засвітитися. Він був захоплений своєю новою грою — читанням долі прибульців…

Одноманітне існування впродовж мільйонів років серед холодних беземоційних зірок Стрільцю видалося тьмяним порівняно з коротким по космічним міркам життям цих створінь. І він заглибився у їхню долю і обережно тонкими невидимим щупальцями проникав усе глибше у підсвідомість прибульців…

…Він уже дослідив будову чотирьох членів екіпажу, довідався про мету їх прибуття, поглинув у себе словниковий запас цих диваків і з цікавістю дослідив одразу два світи, що ховалися за їх оболонками і з якими досі він не контактував — світ підсвідомості та емоцій. Проте, з жодним з прибульців не вдалося встановити контакт на тонкому рівні. Чому так — Стрілець не розумів. Він розглянув дві версії: або будова мандрівників була несприйнятлива до контакту з іншим інтелектом, або у них була надто погано розвинена здатність спілкування. В будь-якому випадку ніхто з присутніх не відчув, що з ними намагаються встановити зв язок.

Лишався ще один об’єкт і Стрілець А рішуче розпочав його вивчення. Істота мала форму відмінну від попередніх і можливо не належала до одного з ними виду.

Стрілець уважно зчитував інформацію про неї. Відмінності від попередніх лише в будові тіла, проте… Об’єкт дуже сприйнятливий. Відчуває не лише фізичним тілом, а чимось позатілесним, що допомагає передбачати ситуацію наперед — від кількох секунд до хвилини.

«…Гелена Арон, лікар, вчений, має авторитет в наукових колах на своїй планеті і завдяки впливовим родичам успішна в кар’єрі. До початку експедиції працювала на таємній науковій медичній станції Вашингтону, де займалась дослідженням вірусів, бактерій і навіть штучною розробкою хвороб. Родичі пророкують їй звання професора одного з впливових університетів. Проте саму її цікавить лише наука заради науки. Стоп… Це як?»

— Наука заради науки, а не заради статусу, слави, нагород.

— Як? — на мить Стрілець А розгубився. Вперше на його запитання відповіли. Досі він мав сам розкладати по крупицями об’єкти до атомів і молекул, аби щось довідатись про них.

Арон не надто здивувалась. І раніше, на Землі, в її голові звучали нечіткі голоси, проте вона нікому не розповідала про це, а тепер після місяця в космосі — таке й поготів не вдивовижу.

Жінка відкинула за спину волосся зібране у довгий хвіст і заклацала пальцями по нетбуці.

— Чому ти тут? — спитав Стрілець А.

І мозок Гелени знову відреагував на запитання.

— Хочу допомогти Молі, хворій на аремію. Їй потрібно здійснити опромінення світлом з конусу колапсуючої зірки. Інакше вона загине.

…Молі… Худеньке довгоноге створіння з блакитними очима і білявими кісками, скрученими зеленими резинками. Об’єкт рухливий, галасливий, неспокійний. Між об’єктом Молі і об’єктом Гелен існує якийсь зв'язок. Молі має фізичну ваду, Гелена дуже непокоїться за неї. Молі не боїться; вона знає, що ніколи не загине, а лише втратить форму. Всі ці картини миттю пронеслись перед Стрільцем А.

— Молі не може загинути. — мовив Стрілець А. — вона може лише змінити стан перебування у світі.

— Справді? — лише зараз Гелена стрепенулась, усвідомивши, що вже досить довго розмовляє невідомо з КИМ.

Жінка озирнулась довкола і несвідомо перехрестилась. Звичайно подібне траплялось і раніше, але не так довго і не на такі серйозні теми.

«Ось що робить космос з людьми», — подумала вона.

— У вашого виду надзвичайно розвинений інтелект, але форма надто крихка. — сказав Стрілець А.

«Не допомогло», — простугоніло у голові у Гелени. Вона поклала на стіл тремтячі руки і спробувала вгамувати хвилювання.

— Форма? — перепитала здивовано.

— Так, форма. — Стрілець А покопирсався в базі даних, добираючи зрозуміліше для своєї гості слово. Колись в його сингулярність втрапила форма зовні подібна до теперішніх прибульців, проте верхній пласт її складався із зовсім інших хімічних елементів, а всередині вона була порожня. Форма називалась — скафандр. — Ваш скафандр, та оболонка, що захищає від пошкодження ваш інтелект і пам'ять.

Гелен закашлялась. Вона ніколи не розглядала своє тіло окремо від інтелекту і пам яті і від того, що її розділили на окремі частини почувалася незатишно.

— Такі об’єкти не можуть існувати довго. Якби вашу внутрішню сутність пересадити у міцнішу форму, тоді — інша справа.

— Я ніколи не думала про це. — видихнула Гелена.

— Не треба так побиватись — внутрішнє цінніше за форму.

Гелена кивнула, відчуваючи як разом зі страхом в ній прокидається цікавість ученого. Раніше ніж вона встигла запитати, Стрілець відповів:

— Я — колапсуюча зірка. Та сама, світло якої ви шукаєте. Кілька космічних