Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

доступних земному розумінню. Таким чином ми щезли з радарів Землі. За законами фізики — жити нам лишалося долі секунди. Сингулярність мала всмоктати нас в центр Стрільця А, попередньо розкатавши як тонкий шар тіста, а потім розірвавши на дрібні молекули. Але досі цього не сталося. Стрілець А, або істоти, які населяють це місце не хочуть нас знищувати. Принаймні, поки що.

— Що ж їм від нас потрібно? — насторожився капітан.

Йому здалося, що уникнувши однієї небезпеки, вони втрапили в іншу.

— Думаю про це ми довідаємось найближчим часом, коли вони спробують встановити контакт.

Капітан видихнув. У вислові «найближчим часом» йому вчулося щось зловіще.

— Решта вже знає? — здавлено запитав Грак.

— Лише приблизно. Я не встиг роз’яснити в деталях. Ятуб травмувався і це було б невчасно…

— Що з нами буде? — вирвалось у капітана як волання про допомогу, якої Рольс, на жаль, надати не міг.

Інженер лише ніяково переминався з ноги на ногу.

— За горизонтом подій є точка неповернення. Нікому ще не вдавалося вийти з-за горизонту подій.

— Ви чогось не домовляєте, Рольсе.

— Я думаю, капітане, — Рольс зумисне підкреслив останнє слово, ніби даючи зрозуміти, що він пам’ятає, хто тут головний. — Тепер це не має значення.

— Це мені вирішувати, — рявкнув Грак і одразу ж пошкодував про свій тон, та було вже пізно.

Рольс спалахнув як зарево і зніяковіло мовив:

— Вибачте. Я встиг провести деякі розрахунки, виходячи із законів, які діють біля Стрільця А. Для того, хто опинився за точкою неповернення час розтягується у таку чудернацьку дугу, у якої немає кінця, або я його просто не бачу.

Грак дивився на Рольса невидячим поглядом. Врешті збагнув суть сказаного. Він зібрав усю силу духу і мовив:

— Я зрозумів смисл ваших слів.

— Мені шкода, що так сталося.

— Мені теж, Рольсе. Але нам треба думати, що робити далі.

Рольс кивнув.

— Треба негайно зібрати засідання екіпажу. Цієї ж миті. Кожен має знати в що ми вляпались і повинен вирішити сам… — капітан змовк, так і не знайшовши, що має кожен вирішити.

4

Стрілець А поглинав усе, що мало необережність наблизитись до нього на відстань ближчу ніж на1000 світлових років. Поглинав, навіть не розуміючи, мотивів своїх дій. Поглинання складало невід’ємну частину його самого, воно було запрограмоване його природою. Хоча для стороннього ока такі дії Стрільця могли видатися звичайнісінькими жартами зацікавленої дитини.

В його колекцію вже втрапили шматки літальних апаратів, уламки астероїдів, космічний пил невідомого походження — все те, в чому колись пульсувало життя, те, що рухалося і можливо навіть мислило тепер стало Стрільцевою здобиччю. Поява кожного нового об’єкта на горизонті подій викликала у ньому потужний енергетичний сплеск за емоційним складом подібний до радощів. В роботі з невідомими об’єктами Стрілець А був дуже скрупульозний. Він не упускав ні найменшої деталі. Спершу він розкатував своїх піддослідних, мов господиня тісто до тонкої, майже прозорої консистенції, далі сплющував в мініатюрну крапку, а вже потім розбирав на деталі — атоми, молекули, протони, нейтрони. Так він отримував повну інформацію про прибульця — ким створений, звідки прилетів, як втрапив у відкритий простір, яким було його існування до цього.

Саме від прибульців Стрілець дізнався про існування на відстані в сотні тисяч світлових років планет, які населяли істоти, що вміли мислити і потрапляли в непояснювальні стани, через які і вирушали у відкритий космос і часто гинули, забираючи з собою нерозгадану таємницю власної поведінки.

Стрілець А знав про аварії літальних апаратів і загиблі екіпажі із записів чорних скриньок. Але у нього самого були відсутні усі інстинкти, окрім одного — самозбереження. Тому йому було невтямки навіщо мислячі істоти покидають свої планети і вирушають у небезпечні мандрівки. Жодних пояснень такій поведінці він не знаходив і йому здавалося, що за цим прихована якась таємниця…

Стрілець А був надпотужним банком даних, який накопичив у собі інформацію про життя Всесвіту за тисячі і сотні тисяч років до своєї появи. З матеріалів, поглинутих його сингулярністю, він зісканував інформацію про події такі древні, що, багатьом вони видалися б міфами і казками.

Від самого початку створення Стрілець А задумувався, як штучна станція гігантських розмірів. За мільйони років до його колапсу істоти однієї четвертої частини Всесвіту розпочали будову нової планети, розрахувавши велику космічну катастрофу, в якій мали загинути міріади зірок. Конструктори створили розумну сферу — землю-автомат, яка мала існувати до початку катастрофи, а згодом стати домівкою для знедолених. По прильоту прибульців, Стрілець А мав зчитати з їхньої свідомості все, що вони пам’ятали, щоб потім відтворити це у своїх глибинах. Таким чином шлях для порятунку був відкритий і творці-конструктори мали прибути до Стрільця А незадовго до вибуху.

Однак, корабель з прибульцями зазнав аврії і Стрілець так і не дочекався батьків-конструкторів.

Стрілець А не був позбавлений цікавості і з віком не втратив цю рису. Інтерес у нього завжди переважав над страхом перед невідомістю. Та й зрештою досі у його володіння не потрапляло нічого такого, що могло б загрожувати його існуванню. Якби ж сталося щось подібне, він кинув би усі свої зусилля на ліквідацію небезпеки. А оскільки співчуття і гуманізм для нього лише незрозумілі звуки, пощади від нього чекати було б марно…

…Монотонні дні змінювали ночі і Стрілець А жив своїм зоряним життям. Відчувши, що одна з його тривалих стадій добігла кінця, він готувався до нового перетворення — з колапсуючої зірки у чорну діру. І от тепер, в час приготувань він відчув наближення чогось незвичайного. Стрілець вловив незвичні імпульси задовго до наближення мислячих істот до горизонту подій, ядро його стислося, логіка підказувала: те, що відбуватиметься далі може кардинально змінити його майбутнє.

Міцні сталеві щупальці випущені з ядра зірки за долі секунд здолали сотні тисяч кілометрів і наткнулись на мініатюрний в його сприйнятті об’єкт з металу. Уламки подібних Стрілець і раніше втягував у свою атмосферу, проте цей