Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

дострокового зняття раніше накладеного стягнення.

2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, за­суджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді дога­ни або поміщення в карцер строком до десяти діб.

3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо осіб, за­суджених до арешту, регулюється цим Кодексом і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.

1. Заохочення і стягнення використовують як інструмент стимулювання належної поведінки засуджених до арешту в період відбування покарання. За­охочення у даному разі розглядається як усунення окремих обмежень, пов’я­заних з покаранням. Єдиною підставою застосування до особи заходу заохо­чення є її сумлінна поведінка. Чесне ставлення до праці при цьому, на відміну від порядку виконання-відбування покарання у виді позбавлення волі, не ви­магається, хоча добросовісна участь у безоплатних роботах береться до уваги при вирішенні питання про заохочення.

2. Вид заохочення має відповідати характеру та тривалості сумлінної по­ведінки засудженого. Якщо засуджений під час відбування покарання допус­кав порушення встановленого порядку та має стягнення, то доцільно застосо­вувати до нього насамперед такий захід заохочення, як дострокове зняття ра­ніше накладеного стягнення.

3. Під сумлінною поведінкою розуміється точне й неухильне виконання за­судженим вимог режиму та правил поведінки, встановлених внутрішніх роз­порядком дня в установі. При цьому враховується й коректне поводження з представниками адміністрації арештного дому, іншими особами, які відвідують установу, а також з іншими засудженими. Накладені раніше стягнення, що бу­ли зняті або погашені у встановленому законом порядку, не перешкоджають оцінці поведінки засудженого як сумлінної.

4. Заохочення у виді подяки полягає в моральному схваленні вчинку лю­дини, у висловленні йому похвали за сумлінну поведінку. Зазвичай, подяку ого­лошують перед строєм засуджених або на зібранні.

5. Особливість такого заходу заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення, полягає в тому, що при його застосуванні засуджений не отримує якихось пільг, а лише звільняється від тих обмежень, які він відчув у зв’язку з фактом застосування до нього стягнення.

6. Стягнення являє собою захід виховного впливу, що виражається у на­кладенні додаткових обмежень на засудженого. Єдиною підставою накладен­ня стягнення є порушення засудженим порядку та умов відбування покаран­ня, що означає невідповідність поведінки засудженого вимогам внутрішнього розпорядку, тобто, порушення режиму відбування покарання, встановленого в арештному домі. При цьому стягнення має відповідати характеру й тяжкості допущеного засудженим порушення.

7. Закон передбачає два види стягнення, що можуть бути застосовані до засуджених, які відбувають покарання у виді арешту: догана й поміщення в карцер строком до десяти діб.

Призначення стягнення у вигляді догани полягає в тому, щоб звернути увагу засудженого, який порушив вимоги режиму, на неприпустимість подіб­ної поведінки в подальшому. У застосуванні цього заходу стягнення виража­ється негативна оцінка адміністрації арештного дому поведінки засудженого. Засудженого попереджують, що в разі вчинення іншого проступку до нього буде застосоване більш суворе стягнення. Застосування стягнення у вигляді догани не пов'язане з якимись відчутними позбавленнями чи обмеженнями, як це має місце при реалізації інших заходів стягнення.

Догана оголошується в усній або письмовій формі. У першому випадку про її оголошення робиться запис в матеріалах перевірки за фактом вчиненого проступку. Заохочення може бути оформлене й у вигляді постанови чи нака­зу, витяги з яких обов'язково долучаються до особової справи засудженого.

8. Поміщення в карцер строком до десяти діб — досить суворий захід стяг­нення, про що свідчать умови тримання в карцері. Для виконання цього захо­ду в установах створюються спеціальні приміщення — карцери. Обладнання та розташування таких приміщень повинно виключати можливість заподіян­ня шкоди здоров'ю засуджених, але на час перебування в карцері правове по­ложення особи порівняно зі звичайними умовами відбування покарання у ви­ді арешту значно обмежується. У карцері передбачається одиночне тримання, до роботи засуджені не залучаються. При поміщенні в карцер засуджені не мо­жуть брати з собою особисті речі, за винятком предметів туалету (останні ви­даються виключно під час цієї процедури). Дострокове звільнення з карцеру в порядку заохочення законом не передбачається, але це може мати місце, якщо засуджений за станом здоров'я не може триматись у карцері.

9. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається лише одне стяг­нення. При цьому стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'яз­ку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках — у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо про­тягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

10. У статті, що коментується, встановлюється, що правом застосування заохо­чень і стягнень наділені виключно начальник арештного дому та його заступник.

Стаття 55. Особливості відбування арешту засудженими війсь­ковослужбовцями

1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті.

2. На гауптвахті роздільно тримаються:

засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;

засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;

засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окре­мо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контр­актом.

3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвах­ту для відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпоря­дження суду про виконання вироку.

4. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовця­ми визначаються цим Кодексом та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.