Читати книгу - "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін"

побачила, як Шребер засунув руку до кишені. Він хотів дістати гроші й спокусити Франца асигнаціями. А Єва подумала, що тут щось нечисто. Вона вирішила, що він хоче дістати револьвер і прикінчити Франца, щоб той не розбовкав про них. Єва тут же підхопилася зі стільця і як заверещить, сама біла як крейда, обличчя спотворила гримаса страху, перечепилася, знову схопилася. Франц і собі зірвався на ноги, за ним Шрайбер, що сталося, що з нею таке, хай йому біс! Єва рвонула навколо столу до Франца, Боже, що його робити, він зараз стрельне, це смерть, кінець, усьому кінець, ах ти ж убивця, бодай земля під тобою запалася, не хочу помирати, не хочу зі світом прощатися, щоб усьому кінець!

Вона на мить завмерла, знову кинулась уперед, впала, підбігла до Франца, геть сполотніла, тремтить усім тілом, кричить: «Ховайся за шафу, це вбивця, рятуйте, рятуйте!» Вона репетує, вирячивши очі, що від жаху стали завбільшки з блюдця: «Рятуйте!»

В обох чоловіків аж кров у жилах похолола. Франц не розуміє, в чому річ, бачить тільки якийсь рух, що ж буде тепер? Аж тут він збагнув: Шрайбер сягнув правою рукою в кишеню. Францом аж захитало. Те саме відчуття, як і тоді, коли він стояв на атасі, все починається знову. Але він цього не хоче, чуєте, він не хоче, щоб його викидали з машини під колеса. Франц аж застогнав. Відсунув Єву вбік, ступнув уперед. Газета впала на підлогу, молодий болгарин вінчається з якоюсь принцесою. Зараз побачимо, спершу треба стільця вхопити. Він голосно стогне. Не відриває погляду від Шрайбера й не бачить, де той стілець, аж ось він спіткнувся об нього. Треба добратися до стільця й кинутись на нього. Треба добратися — аж ось він у авті, що мчить до Маґдебурґа, ті двоє біжать до лікарні, Єва все кричить, та що там, порятуємося, вперед, небезпека висить в повітрі, прорвемося. Він нахиляється за стільцем. Аж тут нажаханий Шрайбер притьмом вискочив за двері: подуріли вони всі тут, чи що?! На коридорі відчиняються кілька дверей.

У шинку внизу також почули крики й біганину. Двоє чоловіків одразу схопилися й кинулися нагору. На сходах вони зіткнулися з Шрайбером, що біг як очманілий. Але той не розгубився, замахав руками й заволав: «Лікаря! Швидше лікаря! Серцевий напад». І тільки його й бачили. Спритний, сучий син.

Нагорі Франц зомлів і лежить біля поваленого стільця. Єва зіщулилася й сидить навпочіпки між вікном і шафою, сидить і верещить, ніби мару яку побачила. Чоловіки обережно переносять Франца на ліжко. А хазяйці такі Євині напади вже відомі. Бризнула на неї холодною водою. Аж тут Єва зашепотіла: «Булочку хочеться». Чоловіки засміялися: «Диви на неї, булочки їй захотілося!» Хазяйка підняла Єву за плечі, посадила на стілець і говорить: «Вона завжди це каже, коли з нею таке трапляється. Але це не серцевий напад. Просто нерви, та наморочилася з тим хворим. Не втримала його, ось він і впав. І навіщо він тільки підводиться? Лежав би собі спокійно, а йому, бачте, піднятися кортить, от вона й хвилюється». — «А якийсь чоловік про серцевий напад кричав». — «Який чоловік?» — «Та той, з яким ми зіткнулися на сходах». «Певне, якийсь йолоп. Я знаю свою Єву вже п'ять років. Точнісінько як її мама. Як почне кричати, то тільки водою й можна зупинити».

Коли увечері Герберт повернувся додому, то дав Єві про всяк випадок револьвер: нема чого чекати, поки інший першим вистрілить, тоді вже запізно буде. А він сам одразу ж вирушив на пошуки Шрайбера, але про нього ні слуху ні духу. Всі Пумсові люди влаштували собі відпустку, ніхто не хотів устрявати в цю справу. За Шрайбером, звичайно, вже й слід прохолов. Привласнив гроші, зібрані для Франца, а сам подався до себе додому в Оранієнбурґ. Ще й устиг набрехати Райнгольду, що, мовляв, Біберкопф гроші не взяв, але він поговорив з Євою і віддав гроші їй, а вона вже все влаштує. От і добре.

Хай там як, а в Берліні вже червень. Погода стояла тепла й дощова. Тим часом у світі відбувалося чимало подій. Зазнав аварії дирижабль «Італія» з генералом Нобіле[145] на облавку і передає радіограми про своє місцеперебування — на північному сході від Шпіцберґена, а дістатися туди нелегко. Зате літак мав більше щастя, він здійснив безпосадковий переліт із Сан-Франциско до Австралії за 77 годин і благополучно приземлився. Що іще? Іспанський король свариться зі своїм диктатором Примо[146], що ж, сподіваємось, що якось-то вони порозуміються. Приємно й зворушливо, кохання з першого погляду, баденсько-шведські заручини: принцеса з батьківщини сірників спалахнула пристрастю до принца Баденського. Якщо згадати, як далеко Баден від Швеції, то просто дивом дивуєшся, як воно на такій відстані — пах! — і спалахує кохання. Жінки, від них я завжди просто млію, таке вразливе місце є в мені, цілую першу й вже про другу мрію, й на третю погляд кидаю в вогні. Жінки, від них я завжди просто млію, що ж тут поробиш, годі це змінить. Й коли від них я серцем збанкрутію, то напишу «До мене не дзвонить!»[147]

А Чарлз Амберґ[148] і собі: «Повіку вирву я із ока й тебе заколю ненароком, а потім ще візьму помаду, й червоним розмалюю ззаду, ну, а коли ти й далі — злюка, остання є у мене штука: замовлю я собі яєчню, і хоч воно не дуже ґречно, тебе шпинатом обкидаю, бо щиро я тебе кохаю! Ду-ду-ру! ду-ду-ру-ду! Тебе шпинатом обкидаю, бо щиро я тебе кохаю!»[149]

Отже, погода залишається теплою й дощовою, ополудні до 22 градусів за Цельсієм. За такої погоди незабаром у Берліні перед судом присяжних постане такий собі Рутовскі за вбивство своєї нареченої. Аж тут постає питання: чи не є вбита Ельза Арндт зниклою дружиною одного гімназіального вчителя? Адже той листовно висловив таку можливість, ба навіть сподівання, що вбита Ельза Арндт є його дружиною. Якщо це підтвердиться, тоді він хотів би виступити перед судом з деякими важливими заявами. У повітрі щось таке витає, у повітрі щось таке витає, витає у повітрі, витає у повітрі. У повітрі витає щось таке ідіотичне, витає у повітрі щось гіпнотичне, у повітрі витає, у повітрі витає, і щось воно ніяк не зникає.

А наступного понеділка відбудеться відкриття лінії міської залізниці. У зв'язку з чим директор управління залізниць вкотре наголошує на тому, що